Стиль та манера письма Агати Крісті неповторний. Коли вже маю досвід цілої купи різних детективних історій, то ця книга мені видалася трохи нуднуватою і затягнутою. Якщо можна так сказати, зважаючи на невеличкий формат книжки. Така собі розміренна розповідь, з багатьма повторами фраз у діалогах. Коли про одні і ті самі речі по кілька разів повторюють герої, то аж набридає. Але то такий стиль і це ж англійці. Що тут дивуватися. Історія дуже цікава, але без динамічних поворотів сюжету. Еркюль Пуаро, як завжди, доведе, що він детектив від Бога. Таке відчуття, ніби не книгу прочитала, а переглянула хороший фільм.