У центрі роману «Її вишиване життя», як і у всіх романах Світлани Талан постає українська жінка . Але цього разу - це не звичайна жінка, це видатна українка етнографиня і фольклористка Пелагея Яківна Литвинова - Бартош із хутора Теребеньки, що на Глухівщині. Пелагея (Полінька, як називали її батьки) була дуже вродливою дівчинкою, щира душою і серцем, добра. Ще з дитинства відрізнялась від інших діток, і навіть від меншої сестрички Марії своїм розумом і кмітливістю. Тато подбав про те, щоб доньки обовʼязково отримали гарну освіту ( вони навчалися у Московському Єлизаветинському інституті). Дівчаткам було важко, адже вони - українки із села, розмовляли українською, а у той час (1847 рік) гнобили і пригнічували нашу . Тож на час навчання Поліньці довелося з цим змиритися, але не назавжди… Оскільки дівчатка рано залишилися сиротами, то їх вихованням займалися опікуни ( родина Ліхошерстових). Їх ростили , як пані ( різні зустрічі, бали, театри) , але в душі Пелагея прагнула іншого - знань. Бажання навчати інших не покидало її все життя. Та чи можна піти проти волі названих батьків? У 20 років юна пані вийшла заміж. Та чи принесло їй це щастя? Чи була вона коханою і бажаною? Як склалася її подальша доля? Про це Ви дізнаєтесь , познайомившись з цим чудовим романом. Поліна перенесла у своєму житті і біль, і зраду, і кохання, і величезні втрати, які з кожним разом підривали її здоровʼя. Але вона мужньо трималася, і впевнено йшла вперед. Усе своє життя жінка присвятила пізнанню проблем духовності українського народу і національної душі. Боролася за національно-культурне відродження України, за утвердження статусу жінки, як повноправного члена суспільства. Виявляла справжнє бунтарство духу жінки-українки у боротьбі проти кріпацтва. Адже царизм у грубій формі здійснював політику гноблення України, не визнавав існування українського народу, придушував його культуру. Пелагея Яківна разом зі своєю донькою збирали українські орнаменти для вишивок, орнаменти писанок,візерунки, щоб залишити їх майбутнім поколінням . Видатна українка написала роботи про права жінок у суспільстві, про виховання дітей, жіночу гігієну, відносини між батьками та дітьми. Не обійшла увагою земську медицину, переселенську справу, обовʼязкове навчання. Вона самостійно відкрила школу для бідних дітей, створила для неї підручники, опублікувала дитячі оповідання, альбоми народних візерунків. Своє життя Пелагея порівнювала з узорами і орнаментами, які збирала. Книга запала в душу і серце 💗. Серед усіх прочитаних книг Світлани Талан особисто для мене - ця особлива і незвичайна.