Зізнаюся, що з трьох розмов використала одну, в якій Вʼячеслав Кириленко в діалозі відверто згадував про «Революцію на граніті» та про процеси періоду «перебудови». Мені вдалося відтворити не лише хронологію подій на студентському майдані, а й зрозуміти думки і поривання тогочасної українсько-радянської молоді. Розмови із Філаретом і Василем Шкляром цікаві насамперед з точки зору відтворення повсякдення української інтелігенції, її прагнень та переконань. Тому дана книга є цінною більше для істориків і соціологів, які провадять наукові дослідження сучасності, ніж для пересічного читача.

Уперше про автора і дану книгу я дізналася у травні 2017 року, коли побачила її англомовну версію в аеропорту Амстердама. Тоді я здивувалася, бо знала, що про Україну мало що відомо в Європі. Тож була приємно здивована. А невдовзі зʼявилася і україномовна версія. Про що ця книга? Це нарис історії України, підготовлений для іноземців, аби вони пізнали віхи історії України - далекої і мало відомої. Також ця книга для українців, які поганенько орієнтуються в нашому минулому. Однак вона точно не для професіональних істориків, адже написана без особливої глибини та посилань на унікальні джерела.

А я залюбки прочитала два томи Драйзера ще в університеті. Поштовхом, напевно, став радянський кінофільм. До речі, з того часу мене зацікавила тема абортів і феміністичні студії, і уже в зрілому віці я стала досліджувати ці процеси не лише в Америці, але й в Україні. Загалом «Американська трагедія» дещо відрізняється від «Сестри Керрі» і «Дженні Герхард», можливо, тим, що описує серйозніші речі, які завершуються загибеллю героїні, а не є історією акторки, яка так нікого у житті і не полюбила, натомість розірвала серце багатьом чоловікам.

По суті, перед нами довідник сучасними образотворчими стилями і течіями: фовізм, нео романтизм, конкретне мистецтво, сюрреалізм тощо. Книгу надруковано якісно: білий-пребілий папір, кольорові ілюстрації. Є коротка інформація про течію, вказано провідних митців, основні риси, образотворчі засоби, провідні колекції. Якщо ви викладаєте мистецтво чи історію культури, то студентам можна продемонструвати цей матеріал для наочності, щоправда, слід памʼятати, що деякі картини виконано в стилі ню.