Рецензії та відгуки на книгу

«Сестра Керрі» по-українськи?
Сестра Керрі по-українськи – так можна охрестити новий роман Галини Вдовиченко «Купальниця», що, зрештою, і зробила у передмові до твору Галина Гузьо. Та й сама авторка залишає нам прозорий натяк, назвавши перший розділ «Сестра Роберта Кері. Київ». Звичайно, мається на увазі, що прізвище Роберта – Керя, однак гра слів одразу викликає в читача асоціації зі знаменитою «Сестрою Керрі» Теодора Драйзера. А якщо з якихось причин не викликає, то про це прямо сказано у передмові.

Книжковий ринок, як відомо, - доволі різноманітний. Зайдіть до будь-якого book store - і Ви побачите переповнені стелажі з українською та зарубіжною прозою й поезією. І якщо у виборі прози пересічному читачеві більш-менш легко визначитися (у цьому допомагає й коротенька анотація до книжки, й саме авторське визначення жанру: чи то детектив, чи, скажімо, історичний роман), то з вибором поезії все трошки складніше. Тут інколи не обійтися без маленьких порад.

Своєю повістю О. Кобилянська намагається охопити усі аспекти життя селян Буковини: їхню надмірну любов до землі та господарства, звичаї з усіма їхніми плюсами й мінусами, забобонність та міфологічний світогляд, рекрутчину, яка, мов Дамоклів меч, висить над молодими буковинцями, своєрідний варварський підхід до створення молодих пар без їхньої на те згоди, долю сиріт, вдів, покриток, яких в ті часи було безліч.

Я би виділив такі ідеї твору і поставив би у такій послідовності.

1. “Стрічаються перехресні стежки на широкім степу та й знов розбігаються!”.

Тобто як зустрічаються люди один з одним, так люди зустрічаються і з результатами своїх рішень та дій. Мова йде про відповідальність за свої слова та вчинки, що сказані чи зроблені не залишаються в тому проміжку часу, коли “народились”, а завсіди переслідують свого “батька” та перетинають йому час від часу дорогу.

2. Примат загальнолюдського блага над особистим.