Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час
#
Золотий жук
Едгар Аллан По у «Золотому жуці» відходить від звичного йому мороку не втрачаючи притаманної йому містичної аури. Перед нами захоплива історія скарбів, шифрів, безумства та блискучої логіки. Все починається з… жука. Маленька комаха із золотавим панциром, схожа на артефакт чи символ, стає ключем до таємниці, що веде до справжнього піратського скарбу. «Золотий жук» не просто пригодницька розповідь. Це ще й блискучий приклад дедуктивного мислення. По доводить: справжній інтелект — це не лише дар, а й прокляття, адже той, хто бачить глибше, завжди стоїть осторонь від натовпу.
Форрест Гамп
Форрест Гамп — один із найнеочікуваніших героїв в американській літературі. Він — простий, добрий, злегка наївний чоловік. У нього IQ нижчий за середній, але серце — чисте, як ранкове небо. Роман — це калейдоскоп пригод, що на межі фантасмагорії: війна у В'єтнамі, космічні програми, чемпіонати з пінг-понгу, хіпі, корпорації, президентські зустрічі. Форрест іде крізь усе це, не змінюючись у своїй сутності — бути чесним, допомагати іншим, не хитрувати. І ця простота — його суперсила.
Володар Туману
Карлос Руїс Сафон створює світ, де реальність тонка, як серпанок, а між берегами дитинства і дорослого життя — пливе тінь, у якій живе страх. Історія розгортається повільно, тривожно, і водночас заворожливо. Сафон створює атмосферу тривожну, але поетичну. Кожна сторінка дихає морем, таємницями, дитячими страхами і дорослими помилками. Персонажі живі, тонко прописані. А тіні, що нависають над ними, — це не лише надприродне зло, а й метафора втрати невинності, кінця дитинства, моменту, коли світ уже ніколи не буде простим.
Фауст
Гете створив справжній духовний космос, у якому людська душа — поле бою між світлом і пітьмою. Фауст — не герой і не злодій. Його пошук — це паломництво не лише крізь знання, насолоди й страждання, а й через саме життя в усіх його проявах. Втомлений від книг і мертвих істин, він укладає угоду з Мефістофелем — і тут починається шлях, де кожен вибір веде або до загибелі, або до прозріння. Мефістофель руйнує, але й пробуджує. Його іронія, гострий розум і зневага до людських ідеалів роблять його одним із найхаризматичніших антагоністів світової літератури.
#
Доторк
Деніел Кіз, знаний перш за все завдяки «Квіти для Елджернона», цього разу звертається до болю набагато земнішого, ніж експерименти над свідомістю. Він говорить про страх, про суспільне відторгнення, про отруєну довіру і про вибір залишитися людиною, коли світ втрачає людяність. «Доторк» — це про біль, що не має форми, але має вагу. Про дотик — буквально і метафорично — який змінює людей. Хтось, торкнувшись страху, стає жорстоким. Хтось, торкнувшись любові, залишається собою, навіть коли це небезпечно.
Воно
«Воно» — роман, що викриває глибини дитячої психіки, суспільних травм і темної магії підсвідомого. І хоча клоун Пеннівайз — лише одна з масок давнього зла, справжній жах ховається в байдужості дорослих, у забутих обіцянках, у мовчанці перед несправедливістю. Головні герої ведуть читача крізь калейдоскоп жахів, дитячих спогадів, дорослих розчарувань. Історія, подана у двох часових площинах — оголює тему вічного повернення: до себе, до страхів, до коріння. «Воно» не тільки про монстрів, що ховаються у каналізації. Це роман про ті страхи, які ми всі носимо в собі.
#
Смерть у Венеції
Центральна фігура повісті — літній письменник, втомлений життям, дисциплінований до самозречення. Він вирушає до Венеції, шукаючи відпочинку, а натомість знаходить красу, що обпалює. Краса втілена в образі хлопчика Тадзіо — не як плоть, а як абсолют, який приводить героя до межі між захопленням і безумством, між життям і смертю. Манн майстерно поєднує античний ідеал з модерністською кризою. Венеція в його тексті в'яне, в ній розливається чума, вона прекрасна й водночас страшна, як таємне бажання, що стає фатальним.