You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час
Відьмак. Останнє бажання.
«Відьмак. Останнє бажання» — збірка фентезійних оповідань польського письменника Анджея Сапковського, написана у жанрі епічного фентезі та видана 1993 року. А щодо українського перекладу, то перше оповідання з серії «Відьмак» було опубліковано в українському журналі «Всесвіт» 1990 року в перекладі Миколи Рябчука. Повністю ж офіційний переклад українською всіх 8-ми книг серії «Відьмак» з'явився лише у 2016-2017 роках у видавництві «КСД» у перекладі Сергія Легези. Обсяг — 288 сторінок. За своєю структурою він поділяється на 13 оповідань.
Парк юрського періоду
Цікавий твір, а після фільму, то навіть і певним чином культовий. Крайтон відродив динозаврів у сучасному світі. Під час читання вживаєшся у вигаданий світ, співпереживаєш героям, вникаєш у теорію хаосу по Малькому. Але точно не найцікавіше у Крайтона, що я у нього читав. Проблема в тому, що разом із незаперечними заслугами автор його відчутно недопрацював. Я навіть чув думку, що ляпи та недоробки у Крайтона — фірмова фішка. Не візьмуся це твердження узагальнювати на всю творчість автора, але до Парку юрського періоду, воно відноситься повною мірою.
Людина у високому замку
Мені складно порівняти цей роман Діка з чимось ще — не можу назвати себе знавцем жанру, хоча, звісно, щось із альтернативки мені траплялося. Але то було більш розважальне чтиво, тут же явно солідний багатошаровий твір, з філософським підтекстом, з Книгою змін із чуждої мені культури, з багатообіцяючою поетичною назвою «Людина у високому замку», яка (назва) ніяк себе не виправдала (тут спойлер: нема тут ніякого замку). У принципі мені не складно повірити у світ, описаний автором.
Мандрівний замок Хаула
Не скажу, що аж в захваті від цієї книги, але прочитав я її із задоволенням і досить швидко. Відповідний мультфільм я ще лише маю подивитися, тому із ним не можу поки порівнювати. Але сама книга видалася теплою і позитивною. Хоча оцінити її вище на бал не зміг, бо таки маю до чого попридиратись.
Перехресні стежки
Москалі перевели цю поему на свій "язьік" як «Раздорожье», тобто, коли шляхи розходяться. Тоді як в оригіналі заголовок звучить як «Перехресні стежки». Це коли шляхи-доріжки, життєві стежини різних людей сходяться і розходяться протягом усього життя, перехрещуються. Саме цей сенс якнайкраще відповідає змісту роману. Але чи то по причині вбогості свого язьіка, а чи за немоги перекладача осягнути всі тонкощі варіацій мови, чи ще з якого злого умислу, але, як мінімум назву, тут вони спотворили, та й лихо з ними.
Великі сподівання
Здебільшого мені подобається англійський класичний роман, ну там Бронте, Дж. Остен, трохи менше Уайльд тощо. Але з Діккенсом до цього роману поки не складалося. Не можу сказати, щоб на мене справили сильне враження його «Олівер Твіст» або «Різдвяні історії». А ось читаючи «Великі сподівання», я отримав багато задоволення, тепер подумую, може, почитати ще його «Коперфільда»...
Про природу смерті
Робота Володимира Саркісяна знайомить читача із професією судово-медичних експертів і танатологів, пояснює деякі ключові поняття й розвінчує популярні міфи. Як зазначає сам автор, книга не є спеціалізованою і написана для широких кіл, тож тут є чим зацікавити тих, хто не обмежує своє коло інтересів і готовий до нових знань з найрізноманітніших галузей науки. Аналіз епізодів популярних детективних сюжетів, цікаві реальні історії, методики виявлення отрут - все це можна знайти на сторінках книги. Основна тема - токсини.
В нетрях людського божевілля
Жана-Крістофа Ґранже вирізняє те, що у своїх книгах він описує найгірші прояви людської натури. В трилері "Ліс духів" таким проявом став канібалізм. Саме цим відзначилася серія вбивств, що сталася у Парижі й втрапила у поле зору слідчої судді Жанни Коровської, яка попри те, що не може навести лад у своєму житті, із завзятістю й вмінням займається своєю роботою. Жінка поступово втягується в справу, а випадкова зачіпка й особиста втрата штовхають її на шлях небезпечного розслідування.