Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час

3
Середня: 3 (3 оцінок)

Покора

Уельбек, як завжди, не прагне догодити. Обрання мусульманського президента у Франції є лише тлом. Справжня історія відбувається в голові головного героя. Він є уособленням сучасної західної людини: самотній, розгублений, зневірений у цінностях. Він з іронією спостерігає за руйнацією світу, що його виховав, і в цей момент ісламська влада стає для нього цікавою альтернативою. Саме в цьому полягає ключовий меседж Уельбека: Захід, втомившись від власної свободи та нігілізму, готовий віддати її за спокій та порядок.

вподобати
1 користувач вподобав.
4
Середня: 4 (2 оцінок)

Облуда

це не просто продовження, це справжній апокаліпсис для розуму, що безжально руйнує крихкий світ, вибудуваний у першій частині. Якщо "Облудні сосни" заманювали читача в пастку загадки, то ця книга відкриває її двері, але лише для того, щоб показати, що справжній жах чекав не зовні, а всередині. Крауч майстерно перемикає фокус з "Що відбувається?" на "Що буде далі?". У цьому романі немає місця для повільних роздумів чи спокійних моментів. Кожна сторінка — це гонка на виживання, де найменша помилка може коштувати життя.

вподобати
1 користувач вподобав.
4
Середня: 4 (1 оцінок)

Ще живе Еміль у Льонеберзі

це не просто історія про пустотливого хлопчика. Це справжній гімн дитинству, де кожна витівка — це не злий намір, а природний порив до пізнання світу. Ліндґрен, як ніхто інший, вміє показувати, що за кожним необдуманим вчинком ховається невинність, а за кожним покаранням — безумовна любов. Світ Еміля сповнений комічних і водночас зворушливих моментів. Його пустощі — чи то синя фарба, чи то п'яні вишні для тварин — це маленькі шедеври дитячої логіки, що змушують нас сміятися і згадувати власне дитинство.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

"Кладовище домашніх улюбленців"

"Чи впливає на нас місце у якому ми живемо?"-досить філософське питання,але котре є прямою анотацією до ще одного шедевру Стівена Кінга -короля жахів. Історія теж має не одну екранізацію,але книга всеодно залишається найпривабливішою. 

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Стівен Кінг "Воно" частина 1 та 2

"Виходить,коли нам кажуть що не можна йти з незнайомцями, це все було правдою..."-саме цей "закон" порушив один з ключових героїв книги та поплатився за це. 

Історія,котра має безліч екранізацій, коміксів та,навіть, вважається однією з найкращих робіт автора.Що ж в ній такого особливого?

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
Книга, про яку не дуже хочеться згадувати. І перечитувати її я не буду ніколи. Бо для жінки найголовнішим є материнство, а якщо воно під загрозою, то більшої кари для неї немає. Головна героїня мріє мати дітей. І хоч із чоловіком стосунки вже не ті, немає блиску і гармонії між ними, їй-таки вдалося зачати дитину. І що в результаті? Через халатність чоловік отримує значну дозу опромінення, заражає дружину і дитину. Сімʼя перетворюється на ізгоїв. Паралельно у памʼяті виринає 2020 рік, коли я і вся моя родина захворіли на ковід. Легкого ступеня.
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
У цій збірці творів Оксани Забужко мене найбільше вразила новела «Я, Мілена». Чимось вона мені нагадала «Портрет» Миколи Гоголя та «Портрет Доріана Грея» Оскара Вайлда. Є чудова телеведуча Мілена, яка живе зі своїм чоловіком. У якийсь момент відбувається роздвоєння: Мілена з телевізора починає жити окремим життям, стає конкуренткою реальної Мілени, навіть в якийсь спосіб займається сексом із чоловіком реальної Мілени. І вся ця містика приправлена важкими українськими новотворами, діалектизмами та розлогими мовними конструкціями. Читається важко і незвично.
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Серія книг про Лолу, "Сенсаційний репортаж Лоли"

"Згадаємо часи,коли усі ми уявляли себе в дитинстві дослідниками,або ж мріяли розплутати "таємничий клубок",як це роблять детективи..."-саме цей етап проходить Лола у новій частині серії.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
Збірка творів Остапа Вишні, що вражають не лише гумором, але й подеколи сарказмом. Кожне речення можна розглядати як неперевершений твір. Чого варта усмішка «Моя автобіографія», читати яку і не сміятися неможливо. Автор жартує з власного життєпису, з того, що в його родині часто вживали алкоголь, народжували дітей, що його дитячі роки - це сон і їжа. В той же час письменник пише із теплом і невеликою тугою, бо відчувається любов до батьків, братів і сестер. Дуже цікавим є цикл кримських усмішок. Та й взагалі, яку усмішку не візьми, всюди тепло й щирість.
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (2 оцінок)

Жінка з каюти № 10

Головна героїня вирушає у, здавалося б, ідеальний круїз на розкішному лайнері. Але цей корабель, що пливе посеред безкрайнього моря, стає золотою кліткою, де від таємниць не сховатися. Однієї ночі Лора стає свідком події, що не вкладається в голову: з сусідньої каюти № 10 у воду кидають тіло. Проблема в тому, що офіційні особи стверджують, що ніякої жінки в цій каюті не було, а всі пасажири на місці. Найбільша сила роману — в його ненадійному оповідачі.

вподобати
1 користувач вподобав.