Даний роман – наче якась об’ємна посудина переповнена гірким питвом. Читаєш помалу, з тугою.

Як твір справжнього «майстра пера», в ньому є все, що ціниться з точки зору письменницької техніки: колоритні персонажі, цікавий сюжет, точна передача настроїв та ін. А також, що характерно для класиків української літератури, те й притаманно і Панасу Мирному: дуже гарний і детальний опис природи.

Цікава книга, що затягує моментально. Коли ти читаєш її то може настати момент коли тобі захочеться викинути її чи запхати у найтемніший закуток дому. У мене таке було... Це пояснюється напруженістю сюжету. Ваш мозок просто більше не хоче перебувати у маленькому містечку де потрібно триматися купи. Тут немає чітко визначених хороших чи поганих хлопців. У всіх є свої червоточини , але часто ми розуміємо причини цих неоднозначних вчинків героїв роману. У всіх них є амбіції та певні принципи які диктують їхню поведінку у деяких випадках. 

Небесній сотні присвячується…
Велика французька революція пройшла під гаслами: «Сводоба, рівність, братерство». Жовтневий переворот обіцяв землю селянам, а фабрики – робочим. Українська ж революція 21 ст. на початку хотіла скромнішого – увійти в братство європейських країн. За таке досить невинне бажання суспільство заплатило кров’ю своїх громадян, а ще сотнями доль, покалічених фізично й морально. Революція скинула тирана. Жорна повстання перемололи найкращих, забравши героїв до раю, сонму янголів, у Небесну сотню.

Яке може бути життя, коли ти вже декілька років поспіль проживаєш в санаторії, надіючись хоч на рік продовжити своє існування? І чи потрібні тобі ці безмістовні години, без пригод та емоцій? Про це розповідає Еріх Марія Ремарк у своїй книзі “Життя у борг”.