Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час
Америка Кафки
Світло першого ранку, океанський вітер і юнак із валізою в руці. Він прибуває в Америку — землю мрій, обіцянок, горизонтів. Але це не та Америка, яку рекламує Нью-Йорк Таймс. Це — Америка Кафки. І вона дивна. Химерна. І, як завжди у Кафки, тривожна. Карл Россман — юний вигнанець із Європи, якого батьки відправляють за океан після скандалу. Це не герой, це — дитина, закинута в механізм, що жодного разу не питає її згоди. І ця країна, ця Америка — вона не ідеал, а абсурдна бюрократична сцена, де людська гідність розчиняється між автоматами влади, випадковістю, абстрактними законами.
Геніальний воротар
Мало хто знає про Юкі - відомого воротаря НХЛ, українського походження. Усе його обличчя було в шрамах, адже у 1960-ті роки хокеїсти не носили захисних масок і відбивали шайби всіма частинами тіла. Нерідко травмувалося обличчя, тож фраза про чотириста шрамів не є гіперболою - це констатація реальності.
Король Лір
«Король Лір» — історія людини, яка втратила все, аби нарешті побачити світ без прикрас. Лір — не героїчний титановий правитель. Він слабкий, гордий, зворушливий у своїй вірі, що любов можна почути в лестощах. Його помилка — не лише в нерозважливості, а в небажанні слухати серце, яке мовчить. Найщиріша — Корделія — не хоче говорити порожніх слів. І мовчання стає її вироком. Як часто в житті ми караємо тих, хто говорить правду мовчки? Сестри Ґонеріль і Риган — уособлення лицемірства, отруйного блиску амбіцій і жорстокості.
Як здобувати друзів
Дейл Карнегі говорить простою, майже дружньою мовою, ніби сидить поруч за філіжанкою кави. Але за цією простотою — глибока мудрість, викована на досвіді, помилках, спостереженнях. Він не дає порожніх порад — лише ті, які пройшли перевірку життям. У центрі книги — ідея: щирий інтерес до інших людей відкриває більше дверей, ніж будь-яка хитрість. Карнегі вчить не маніпуляціям, як дехто вважає, а увазі, доброзичливості та мистецтву слухати — тому, що ми часто забуваємо у світі, де кожен прагне бути почутим, але не завжди готовий почути.
Український Езоп
З дитинства не могла зрозуміти, чому байки Леоніда Глібова сюжетно схожі із байками Івана Крилова. Як зʼясувалося, і Крилов не є новатором, оскільки переповів на свій лад твори Езопа та Лафонтена. А Глібов додав до цих байок власне українського колориту. Класичною є «Лебідь, Щука і Рак», де показано, що досягти успіху можна лише завдяки спільній праці. А коли кожен тягне у свій бік, хура й досі там. Особисто мені подобається байка «Цуцик», де показано через діалог протиставлення панського цуцика, який нічого не вміє робити, та дворового Бровка, який перебивається харчами й охороняє двір.
Франкенштейн
Франкенштейн — не безумець і не геній. Він — людина, яка повірила, що може стати богом. Його одержимість проникненням у саму суть життя народжує істоту. І в цій трагедії — не лише чужорідність, але й болісна жага бути прийнятим, бути почутим, бути... коханим. роман пульсує електрикою епохи — доби наукових відкриттів, коли люди вперше зазирнули за межу можливого. Але водночас у тексті живе античний дух — Прометей, що викрав вогонь і поніс кару. Франкенштейн теж краде — не вогонь, а таємницю життя. Мова роману — елегантна й водночас стримана.
Ніч у самотньому жовтні
Є такі книги, які не просто читаєш — а заходиш у них, як у старий цвинтар у тумані, озираючись, відчуваючи тривожне дрижання в повітрі. «Ніч у самотньому жовтні» саме така книга. Вона не лякає, вона зачаровує. На перший погляд — це гра. Таємна, стара, що розгортається лише раз на століття. Гравці — персонажі, знайомі нам із найтемніших сторінок літератури та легенд… Але розповідає нам цю історію… собака. Так, саме пес — вірний компаньйон свого господаря-чаклуна. І цей на диво розумний пес виявляється не просто свідком, а гравцем, стратегом, хронікером і філософом.
Сто років самотності
У світі, де межа між реальністю та вигадкою тане з’являється місто-сон, місто-міраж, створене з пилу, спогадів і магії. Саме тут, у серці забутої долини, розгортається історія, що триватиме сто років і одну вічність — історія самотності, що передається, як родинне прокляття. Габріель Гарсія Маркес створив нову міфологію. «Сто років самотності» — це літературне полотно, виткане з див, болю, пристрастей і снів. Родина Буендіа — наче багатоголоса симфонія пристрастей, провин і примар.