На розгорнутий огляд книги на жаль, немає зараз часу, тому залишу кілька слів тут. Бувають книги, що довго не відпускають твоїх думок, навіть, через кілька днів після прочитання. Одинадцятирічна дівчинка рано осиротіла, але зуміла вберегти в своєму серці вдячність до життя, вміла бачити щось хороше у всьому, зокрема, у не дуже люблячому ставленні до неї тітоньки Поллі. Дитина завжди була відкритою, щирою до людей, цінувала кожну мить життя і вчила цього інших мешканців містечка на Заході США.

Автобіографічна книга, вражаюча історія життя дівчини Тари, народженої в сім’ї мормонів і ізольованої від світу. Батьки Тари не користувалися послугами лікарів, не віддавали дітей до школи, боячись, що там діти відступлять від вірувань, бо їм промиватимуть мозок, діти не мали свідоцтва про народження, з малих років тяжко працювали на звалищі разом з батьком, а вільні хвилини, які бували так рідко, елементанрої грамоти їх навчала мати.

Книга дуже специфічна і дійсно, - вірно зазначено в анотації, - призначена в першу чергу (якщо не сказати виключно) чоловікам. Дуже брутальна мова, не менш брутальні подробиці перебування хлопців у казармі, взаємовідношень між рядовими та керівництвом. Словом, повне занурення в армійський побут. Стиль автора впізнаваний, не без іронії, самоіронії та відвертості (навіть там, де можна було б залишити деякі деталі осторонь). Однак в цьому і полягає авторський стиль, тому якщо ви зібралися читати, то просто будьте готові до цього.