Рецензії та відгуки на книгу

"Чи може маленька дитина вижити сама у дикій природі та попри все, буквально збудувати собі майбутнє?"-теза, про книгу котру вдалося зрозуміти не одразу (я читала її іноземною мовою, взявши,як книгу для тренування мови, однак спершу було складнувато та багацько спроб її дочитати). Після того,як почала чути багато позитивних відгуків,що на книгу,що на фільм, який називали просто неймовірним, подумала, що варто закінчити історію,до пуття:).

"Чи може смерть бути комедійною?" – саме з такої короткої репліки варто розпочати висловлення вражень про книгу, яка стала особистим відкриттям і водночас розчаруванням. Не дивлячись на те, що я не є найпалкішою шанувальницею Стівена Кінга, я дуже люблю хорори, як жанр, то ж коли мені на очі натрапив анонс фільму, від режисера Озгуда Перкінса, за мотивами цієї книги, захотілося приділити їй більше уваги. 

"Коли у пошуках кращого життя, стаєш покоївкою у дивному готелі, де усі гості залишаються назавжди..."-ця узагальнена теза дуже інтригує до прочитання та вцілому охарактеризовує творчість Меделін Ру. Це вже друга за рахунком серія книг, з якими я мала можливість ознайомитися, щоразу впізнаючи її стиль:химерні будинки, персонажі, котрі несуть за собою таємниці минулого та проживають травматичні періоди правдивості з елементами легкої фантастики. Однак, книга "Будинок тіней" не схожа на історії з "Притулку", це самостійний роман. 

"Як тільки на місто насувалась ніч, двері цієї химерної будівлі зачинялися, щоб голоси її мечканців стихли назавжди"-звучить жахливо, але непередбачувано. Ця книга стала моїм останнім ознайомленням з творчістю Меделін Ру, хоча знаю, що зараз вийшли ще її робити, але я, мабуть, в певній мірі переросла сюжети на кшталт "Дому дивних дітей". Отож, рецензія буде не великою, але чіткою.