Останнім часом: історія, багато творів митців минулого і, власне, самі митці надихають митців сучасності. Нема різниці, чи то в кіно, чи то в літературі. Узяти б, хоч Конан Дойлівського Шерлока Холмса, папське сімейство Борджиа, шедеври Леонардо Да Вінчі та й самого Леонардо. Класичні твори і їх автори ніби магнітом приваблюють до себе сучасних письменників, кіношників і поетів. Не став, вкотре, винятком Ден Браун. Останній його бестселер «Інферно» присвячений Данте Аліг‘єрі та його знаменитій поемі «Божествена комедія».

Ця книга, звичайно, суперська. Але мене бентежить те, що "Інколи нестерпно мріється" того ж Кізі зовсім маловідома, хоча цей роман - просто бомбічний насправді! Може, така ситуація склалася через те, що просто Голлівуд не зняв за ним фільму? Сумно трошечки, але для істиних поціновувачів - рекомендую.

чи було у вас коли-небудь так,що,читаючи книгу, ви не могли знайти слів,аби описати все те,що відчуваєте? чи хотілось вам плакати лише від того, що книжка закінчилась? чи уявляли ви себе одним з героїв цієї книжки? на кожне з цих питань я можу відповісти тверде «ТАК»! за своє не надто довге життя я прочитала безліч десятків, чи ба,сотень різних книжок, починаючи від дитячої усіпусішної маячні, закінчуючи серйозними всесвітньовідомими романами. та лише цього року я знайшла для себе найкращу з найкращих, саме таку книгу, яка залишиться у моїй пам'яті назавжди.

амерікан-поп-стайл чтиво. Автор розглядає тему лише з одієї сторони. Нагромадження думок і фактів, які їх підтверджують. Занадто часто вживаються слова "Бог", "Господь" і біблійські мотиви. Не дуже люблю такі тексти, бо складається враження наче тебе зомбують. Або, як варіант, можливо, що переклад псує враження про книгу - "ломаний" якийсь. Особливо бісять слова в реченнях, які закінчуються на букву "и". Наприклад: "Втрата ноги - дрібниця в порівнянні з втратою мужностИ.", "...були свіжими - лише кількагодинної давностИ".