Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у липні 2026 року Детальніше
You are here
marusya84
Нагороди
Про себе
Пишу рецензії лише на ті книги, які читала і які залишили у моєму серці слід
Читаю зараз
Мої улюблені автори
Мої улюблені твори
Чи може любов бути грішною?
Давно мріяла прочитати цей роман, але різні обставини заважали. Нарешті, всі зірки зійшлися. Це та книга, яка нібито й про мене (ні, не в буквальному значенні), й про кожну жінку, та навіть - про кожну нормальну людину, для якої на першому плані є не карʼєра і гроші, не життя на халяву, а саме сімейні цінності, насамперед - діти. У кожному героєві роману я бачила схожих на моїх знайомих і рідних , - як серед позитивних, так і негативних. Ось батьки-алкаші, яким байдуже на Ларису, - і одразу виринає картинка з мого дитинства та хатинка у дворі, де жила подібна сімейка.
Роман зі Львовом
На жаль, ніколи не була у Львові. Соромно про це писати, каюся. Але після прочитання «Роману з містом» дійсно захотілося виправити цю помилку. Таке враження, що сам Львів є не просто тлом розповіді, а головним героєм. Чи одним з головних - як Стамбул в Орхана Памука, як Париж у Патріка Модіано.
Зимове кохання
Надзвичайно талановита письменниця Анна Хома порадувала мене своїм неординарним романом «Заметіль», написаним у манері Поли Гокінз, коли різні часові зрізи перемішані по тексту, і лише ближче до кінцівки читач усвідомлює, що і коли відбулося. Уявіть собі привабливу дівчину років 23, яка взимку у верхньому одязі стрибає з вікна восьмого поверху. Містично. Що могло змусити її до цього? Дивом вона залишається живою, однак під час перебування дівчини в реанімації помирає від інфаркту її матір, а батько вирішує зникнути з життя дочки і йде жити до коханки.
Мальтійське кохання
Нарешті я прочитала Ірен Роздобудько. Чула про цю авторку, але не мала нагоди зупинитися детальніше на її творчості. І ось, нарешті… «Ранковий прибиральник» переніс мене у моє щасливе романтичне минуле, коли я зі своїм коханим була на Мальті. Читаєш роман - і нібито повертаєшся в Сент-Джуліан, Рабат, Мдіну, прогулюєшся вуличками Валетти, знову відчуваєш себе туристом, що цілий день подорожує з одного мініміста до іншого і відвідує храми, музеї, ресторани. І знову стало так тепло на душі. В мене, виявляється, теж було своєрідне романтичне кохання на Мальті.