
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у травні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Активність
11064
Ця книга значною мірою відрізняється від однойменного кінофільму, адже являє собою більше не белетристику, а історичну монографію про життя трьох афроамериканок, які працювали інженерами в НАСА. Хронологія подій - це три десятиріччя - 1930-1960-ті роки. Кетрін Джонсон, Дороті Воган, Мері Джексон. Найбільше уваги у книзі приділено Дороті Воган, хоча у фільмі вона радше на другому плані.
Коли я навчалася на історичному факультеті на початку нульових, в нас не було жодного підручника з археології, доводилося користуватися радянськими та заідеологізованими працями. Тому поява цього видання, ще й за авторства поважних археологів, приємно здивувала. Трохи розчарувалася, що не змогла прослухати лекції Іона Винокура, бо він їх викладав для молодших курсів.
Цей підручник виконано на якісному папері; він має чудові кольорові вкладки, які можна демонструвати на заняттях учням і студентам неісторичних спеціальностей.
Чергова книга Деніела Кіза про людину із психічним розладом і множинними особистостями. Цього разу йдеться про дівчину на імʼя Рейвен (тобто ворон). Однак автор додає динамізму до дії, включаючи в сюжет елементи екшну, бойовика, терористів та лінію про місце релігії, зокрема ісламу, в нашому житті. Ну, і без любовної лінії не обійшлося. Читається книга швидко і легко, однак по завершенні читання у памʼяті не залишиться нічого. Що оригінального у цьому творі? Наскільки він є філософським? Напевно, це просто чтиво на декілька вечорів.
Якщо ви є шанувальником творчості Деніела Кіза, то ця книга вам припаде до душі, але вона не зачепить так, як «Квіти для Елджернона». Сюжет дещо нагадує інші романи письменника. Є людина з психічним розладом (Клавдія Яско), яка чи то є свідком кривавих убивств, чи то сама їх скоїла. Саме в цьому варто розібратися. І хто така ця Клавдія - жертва насильства, наркоманка, повія? На жаль, це було типово для Америки 1970-х років. Тому можна сказати, що перед нами психологічний роман з елементами детективу.
У принципі читається цікаво і подеколи захоплююче.
Цю книгу можна розглядати з двох позиції. Я вважаю, що подібне видання має бути вдома в кожного, хто цікавиться гендером та здійснює жіночі студії. Саме авторство пані Валентини Борисенко багато про що свідчить. Книга дійсно солідна. Якісно наповнена. Чудово надрукована. І придбала я її за доволі смішну ціну, коли видавництво здійснювало розпродаж.
З іншого боку, для пересічного українця 90 відсотків імен жінок, згаданих у томі, ні про що не скажуть. Зізнаюся, що і я нічого не знаю про більшість героїнь. Слава Стецько і Оксана Забужко - напевно, найбільш відомі з великого переліку.
Непогана книга для істориків. Але, напевно, для тих, хто викладає історію у школі і коледжі, однак не здійснює ґрунтовних наукових досліджень початку 20 століття. Тобто вона більше для популяризації історії, для проведення екскурсій, для загального розвитку. По суті, це компіляція наявних наукових робіт без глибокого їхнього аналізу. Напевно, для пересічного читача це й непотрібно. Головне - вийшла доволі пристойна книга про київське повсякдення (театри, студентство, транспорт тощо). Читається цікаво й швидко. Якість друку висока.
Соціальна повість про нерозділене кохання, змосковщення та важке життя українського селянства. У центрі оповіді - життя двох дівчат: скромної білявої Ганни та веселої чорнявої, схожої на циганку, Марини. Обидві вони закохані у Василя, однак хлопець обирає Ганну. Син Ганни невдовзі, як і батько, теж іде на службу і зрікається матері.
Марина ж натомість проводить своє життя у веселощах, її розгульне життя засуджує село, звідки жінці доводиться піти, й наприкінці твору Марина опиняється на Подолі в Києві, де й помирає.
Шкода, що цей твір не входить до шкільної програми і мало де згадується.
Ця повість Панаса Мирного не вивчається у шкільній програмі, я читала її в університетські роки. Майстер творення образів у реалістичній манері, Панас Мирний обирає головним героєм твору на цей раз не селянина, а представника інтелігенції. Випускник гімназії та університету Святого Володимира Петро Телепень став письменником, що у своїх творах захищає народ. За це його, власне, і увʼязнено.
Дві новели Василя Стефаника свого часу входили до шкільної програми. Це «Новина» і «Камінний хрест». Невеличкі за обсягом, написані на діалекті, читаються дуже важко, але від цього лише виграють. Перша новела - це дві сторінки тексту. Гриць Летючий після смерті дружини не може ніяк нагодувати себе і двох дочок, бідує. Тому вирішує втопити одну з дочок. Це і робить. Власне, новиною і є повідомлення, що Гриць утопив одну дочку, а друга відпросилася. У свої 15 років читати подібне мені було дуже важко. Тому перечитувати, хай навіть лише дві сторінки тексту, більше не хотілося б.
Читала цей твір в одинадцятому класі. Тоді була тема про голодомор 1932-1933 років. Сюжет дуже важкий. Це три частини, в яких розповідається життя звичайної селянки Марії, яка рано втратила батьків. Потім увагу приділено любовному трикутникові Марія - Гнат - Корній. І Марія, поживши з Гнатом і втративши у цьому шлюбі дітей, приходить до Корнія, у шлюбі з яким народжуються і живуть діти. Паралельно із цим розгортаються події Першої світової війни, Української революції, голоду. Син Марії Максим стає на бік більшовиків і здає своїх батьків.



