Рецензії та відгуки на книги користувача

У мене це вже друга книга цього автора. Ну що я можу сказати, книга не банальний детектив, а такий якийсь специфічний і не схожий на решту детективів. Головний герой сам з Норвегії, а розслідування доводится проводити аж в Австралії. Читати цікаво, але мене не покидає думка, що я забуду сюжет книги та ще й дуже скоро. Якось не западає в душу. Хоч сюжет хороший і розвиток подій досить динамічний. Ну це моя суб’єктивна думка. Просто з попередньою книгою було все так само. Поки читаєш, поки й цікаво. Але таких книг досить багато. І це не значить, що книга має якісь недоліки.

Це моє перше знайомство з автором. І після цієї книги я точно скажу, що буду і надалі знайомитися з його творчістю. Цікавий роман. Дуже легко і гарно написано. Стиль письма мені імпонує.Читається швидко і легко. Дуже проста, здавалося б, тема. Але з глибокими філософськими роздумами автора в особі головного героя історії. Головний герой - молодий письменник, який переживає деякі не надто прості моменти в своєму житті. І в цей час доля зводить його з такими людьми, з якими він і подумати б не міг бачити їх у колі свого спілкування. І починається... Правда кінець я щось не дуже зрозуміла.

Ця книга дуже відрізняється від інших книг Стівена Кінга. Може, тому він і написав її під псевдонімом Річард Бакмен. Мені якось не надто зайшла. Хоча це цікавий досвід. Досить незвичний сюжет. Спонукає читача до роздумів. Що спонукало сто хлопців підлітків взяти участь у Догій ході? Бажання смерті? Бажання пригод, не задумуючись про наслідки? Бажання перемоги, хоч шанс виграти один із ста? Для чого це все? Можливо в такому віці ще рішення приймаються не надто усвідомлено, керуючись лише емоціями і азартом.

Книги саме такого жанру мені найбільше до душі. Історичний роман відносить читача в часи другої світової війни. Часи довоєнні та післявоєнні. Коли людям доводилося відвойовувати право на життя в своїх домівках навіть і не в умовах воєнного часу. Книга написана у формі листа, який пише мати своїй донечці, яку вивезли ще в десятирічному віці родичі чоловіка. Ну що сказати, емоції важкі. На що можна сподіватися читаючи книгу про такі тяжкі часи. Але мені сама ція жіночка - мати видалася якоюсь трохи дивакуватою.