Ніхто з них і гадки не мав, як виглядає його компаньйон чи як звучить його голос, а також, з якої причини він бажає смерті,- вони знали лише те, що їм судилася спільна доля.

Нерідко мені здавалося, що я більш подібний до Сатани: часто, коли я спостерігав за щастям своїх доброчинців, у мені, як і в ньому, розливалася гірка жовч заздрощів.

Утративши ногу - утратиш дорогу. Утративши мову - загубиш життя. Утратиш писемність - зникне буття.

"Нікому, солодкі мої, не дано пізнати до кінця Істину. Бо не має вона стосунку до наших земних уявлень, до ниших законів. І нікому не переступити сього порога. Але ступити на сей духовний поріг можна і треба."