Усе, що потрапляє в організм, або змушує його позбутися чогось, або щось пробудити, або ж щось відвернути.

...Коли те невидиме, загадкове явище, яке зветься життям і пульсує в тебе перед очима, раптом тікає від твоїх безсилих рук, розпадається, захоплене примарним чорним вихором, якого ні досягти, ні прогнати, коли обличчя, яке щойно дихало, було чиїмось "я", мало ім'я, обертається на безіменну застиглу маску...і тебе охоплює безглузда, безсила лють...як можна все це пояснити...

Що ж до людей, то, пригнічені каменем, вони чи й насмілювалися вимовити бодай слово за день, а коли й мовлено було, то майже нечутно, так що вгадувано значення з порухів губ, здебільшого ж обходилися простими жестами, бо життя було тут просте і не вимагало складнощів, для залагодження яких, власне, й створене слово.

Життя вперте й чіпляється за тих, хто його найбільше ненавидить.