Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Юлька з пивбару
У першому томі повного зібрання творів Василя Врублевського є повісті та оповідання. Деякі з них я вже рецензувала раніше, тож хочу зупинитися на одному найбільш колоритному - «Юлька з пивбару». Його було написано під час «перебудови», у 1987 році. Головна героїня - прибиральниця у пивбарі, Юлька. Врублевський тонко описує її побут: вона живе сама у неприбраній квартирці, недоглянута, з немитим волоссям, має несвіжі продукти вдома та недоїдки, які вона приносить з роботи. В неї немає стабільного партнера, періодично приходять якісь алкаші (пардон за натуралізм).
#
Рецензія до історії про справжнього шукача пригод
"вовченя яке запливло далеко в море" це історія про справжнього шукача пригод. Коли йому стало нудно на пляжі воно пірнуло у море аби дослідити його. Там було багато риб але вовченя добре уміло ховатися від них. Найсмішнішим було те, що його татові довелося його шукати коли прокинувся і побачив, що сина немає. Це був цілісінький квест! Уявіть, спершу тато вовченятка випросив у місцевої мавпочки аж дві драбини, спустив їх у море і знайшов сина та потім почалися інші пригоди у морі ось як боротьба добра зі злом, веселощі та непорозуміння. Закінчилася книга доволі щасливо.
Ква(ко)ролі
Це бібліотека сина вона вже більша, ніж моя, а книги ми перечитуємо по кілька разів ❤️ Він обрав книжку за обкладинкою «жаби в космосі»! Це вже інтригує))) Та ще й великі яскраві малюнки. Читати самостійно поки важко для 7-річного хлопчика, тому читала я, а він фантазував за ілюстраціями.
Авторка зізнається, що все життя не тим займалась і почала писати казки, і не помилилась в неї вийшло! просто чудові історії!!
#
#
Мала проза, як ковток хорошого вина і подих морського бризу
Цей збірник - це така річ, яку не читають запоєм. Її треба пити ковтками, як міцний ром або пересолену воду. У нас в літературі моря катастрофічно мало,все більше степи та ліси, тому коли з'являється щось таке - це як відкрити кватирку в задушливій кімнаті.
Тут зібрано все: від штормового драйву до тихих, майже медитативних замальовок штилю. Автори не намагаються грати в «морських вовків», вони просто пишуть про стан душі, бо море - це дзеркало. Ти дивишся в нього і бачиш свої страхи, свою самотність або, навпаки, свою свободу.
Ріпка Івана Франка
Великий Франко доторкнувся до усної народної творчості та подав свою версію відомої казки. Точніше - дещо розтягнув сюжет, дав імена кожному персонажеві та створив оповідь-вірш. Ріпку посадив дід Андрушка, допомагала йому дружина Марушка, дочка звалася Мінка, собачка - Хвінка, киця мала на ймення Варварка, а миша - Сіроманка. Франко додає, як дід садив ріпку навесні, як працював мотикою, як носив воду повний рот, як росла ріпка і стала розміром з дідову голову. А далі - як у народній казці, коли всі тягнуть ріпку, а витягнути не можуть, доки мишка не допомогла.
Дві Московки
Читаючи Івана Нечуя-Левицького, згадується, що Леся Українка дорікала на нього мовляв, усе пише про село, про затюканих і неосвічених українців… Між письменниками різкі контрасти. Тому й раджу читати його повісті, чергуючи з іншими творами та авторами, щоб краще відчути різні грані літератури.
#
