
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків в серпні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Петербурзький студент 19 століття, який вбиває бабусю-процентщицю та її вагітну сестру, що бачила злочин. Убиває і страждає впродовж всієї книги. А потім цей злочин розкрито, і Родіона Розкольникова покарано каторгою. Нібито типовий сюжет. У ті часи студенти дійсно жили незаможно, а стосунки із лихварями та власниками житла в них були напруженими. Однак сам опис духовного прозріння Родіона змушує замислитися над багатьма речами. Так само образ Соні Мармеладової, яка стала повією, аби прогодувати свою родину, і яка залишається вірною Розкольникову.
Класичний роман, який вплинув не лише на світову літературу, а й на світогляд суспільства початку 20 століття. Якщо читати періодичну пресу того часу, можна зустріти чимало заміток про самогубства дівчат, які кинулися під поїзд, наслідуючи Анну Кареніну.
Роман є великим за обсягом, читається непросто. Сам стиль у Льва Толстого такий, але мені особисто «Війна і мир» далися легше. Не слід обмежувати роман лише любовною лінією Анни і Олексія Вронського. Як на мене, Толстой більше симпатизує Льовіну та Кіті, саме тому кінцівка твору є позитивною для цих двох героїв.
Опубліковано aska.halinka40 Пн, 08/25/2025 - 20:42
#
Повість "Тарас Бульба"-це не просто відтворення історичних подій ХV століття, розповідь про національно-визвольну боротьбу козаків. Для мене цей твір про вибір, який робить людина щодня: вибір між вірністю Батьківщині та зрадою, родиною та коханою людиною, честю та гідністю та безчестям... М.Гоголь чудово змалював душевні коливання життєвого вибору Тарасом Бульбою. Неможливо навіть уявити, що творилося в батьківському серці після вбивства ним молодшого сина Андрія.
Колись у дитинстві, в 1990-ті роки, я переглянула цей фільм і була налякана зовнішністю головного героя - його обличчя було порізане ножем від рота ледь не до щік, тож здавалося, що хлопчик завжди сміється. Тоді мені було лячно, однак книга у домашній бібліотеці таки привернула мою увагу, і в 15 років я її прочитала. Написано твір доволі важкою мовою, тож доводилося його читати більше, ніж місяць.
Романтизм у Франції. Віктор Гюго. «Собор Паризької Богоматері» - напевно, найвідоміший його твір, не тільки завдяки унікальній памʼятці архітектури, але й численним мюзиклам нульових та екранізаціям. Я читала цю книгу під час навчання в університеті у 2003 році, якраз коли з усіх радіоприймачів лунала “Belle”. І тоді я очікувала від роману опису пристрасного кохання Есмеральди до Феба, адже у мюзиклі Феб був таким красунчиком. А насправді я гортала сторінку за сторінкою, де йшов опис собору, історія його спорудження та зміни в часі. Здавалося, що це трактат з памʼяткознавства.
Як це не парадоксально, але знавці німецької літератури епохи романтизму визнають «Малюка Цахеса» типовим твором, написаним у звичній для того часу манері. Візьміть, до прикладу, братів Грімм, у казках яких є схожі мотиви. Отож, перед нами карлик, що має потворну зовнішність, син селянки. Однак завдяки чарам усім він видається красенем, а його жахливі вчинки приписуються кому завгодно, лише не йому. Люди перебувають під дією чаклунства, немов сліпі.
Ще в дитинстві читала оповідання Оскара Вайлда, однак всі вони чомусь закінчувалися трагічно, як, зокрема, «Егоїстичний велетень». Саме тому доволі скептично поставилася до прочитання роману «Портрет Доріана Грея». У принципі і ця книга має мінорне звучання і трагічний фінал. Хоча, з іншого боку, з усіх можливих варіантів розвʼязки автор обрав найбільш справедливий. Алюзія на «Портрет» Миколи Гоголя, чимось роман нагадав мені «Шагреневу шкіру» Бальзака. З українських сучасних авторів до подібної ідеї вдавалася Оксана Забужко в новелі «Мілена».
Мене, як дослідника вказаного періоду, книга відверто розчарувала. Навіть не через те, що вона призначена для популяризації історії і геть не розрахована на дослідників цього періоду. Ні! Мене розчарував не дуже високий фаховий рівень. По суті, це хронологічний довідник подій кінця 18 - початку 20 століття. Подібна хронологія не є унікальною, особливо за часів інтернету. Трохи обурило мене те, що пан Яневський часто цитує працю білоруського опозиційного історика. По суті, складається враження, що я читаю переказ тої книги. Але хіба не було українських істориків, що вивчали 19 століття?
Петро Білоус - житомирський філолог, доктор наук, професор. Літературний критик, а тепер уже і письменник. Людина, одним словом, видатна. Фахівець у питаннях давньої української літератури, зокрема періоду Київської Русі. Тож пропонований до розгляду підручник написано професіоналом. Свого часу я користувалася ним, коли викладала в університеті українську культуру.
Книгу написано чітко, жодних питань до структури немає. По кожній памʼятці здійснено детальний аналіз, розглянуто її історичне значення.
Свого часу цей підручник вельмишановного професора Калакури зазнав нищівної критики з боку викладачів української історіографії різних університетів. Дехто обвинувачував автора в компіляції та переписуванні з Марченка, що видав свій підручник за часів СРСР, дехто вважав книгу Калакури поверховою, написаною без глибокого аналізу, дехто знаходив чимало історичних та друкарських огріхів. Частково можна погодитися з усіма трьома напрямами. Як на мене, якщо викинути радянську ідеологію, книга Марченка є більш потужною і ґрунтовною; у підручнику Калакури дійсно є опечатки та незначні неточності.