Рецензії та відгуки на книгу

Айворі, дівчина-загадка, що, мов попелюшка з підворіття, раптово стає власницею мільярдного статку. Це спадщина від незнайомця, ексцентричного мільярдера Готорна, який написав заповіт не на папері, а в серці свого маєтку, наповненого шифрами й пастками. Її прибуття — це не лише зміна долі, а й сигнал до початку фінальної, найнебезпечнішої гри, в якій головний приз — не гроші, а відповіді. Маєток Готорнів — це не просто місце дії, а живий лабіринт, що дихає історіями й секретами. А його головні мешканці — четверо харизматичних онуків, яких Тобіас позбавив спадку.

елегантна подорож у сад таємниць, де кожен кущ і кожен камінь зберігають шепіт минулого. Це заплутана сага, що, мов павутиння, сплітає дві епохи, доводячи, що найбільші секрети історії часто загорнуті в пелюстки квітів. У самому серці роману — Ллейтон-Парк, що є не просто місцем, а живим примарою, чий сад з рідкісними камеліями стає німим свідком великих почуттів і зради. Кожна квітка в цьому саду — це символ, а «Остання камелія» — останній акорд трагедії.

позачасова містерія, що відкриває очі на приховану сутність буття. Ця п'єса, мов люстерко, відбиває душу людини, запрошуючи її в подорож не до далеких земель, а вглиб власного серця. Це філософська притча, що доводить: справжня магія живе в буденності. У центрі оповіді — двоє дітей, Тільтіль і Мітіль, що вирушають на пошуки Синього птаха Щастя. Замість меча їм дано магічний діамант, що дозволяє бачити невидиме. Завдяки йому вони вступають у діалог з душами Хліба, Води, Вогню, відкриваючи для себе, що навіть найпростіші речі мають свою глибину і красу.

Ця книга — подорож у лабіринт власного минулого, де кожен крок є болісним спогадом, а кожен відчинений дверний отвір веде до забутої рани. Це повість про тіні, що не відступають, і про силу, необхідну, щоб подивитися їм у вічі. У центрі роману — Лексі «Дівчина А», та, хто врятувала своїх братів і сестер із «Будинку жахів». Роками вона будувала життя, що мало стати її маскою, але смерть матері руйнує цю ілюзію. Їй доводиться повернутися додому — не до руїн будівлі, а до руїн власної душі.