You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Освічена
Автобіографічна книга, вражаюча історія життя дівчини Тари, народженої в сім’ї мормонів і ізольованої від світу. Батьки Тари не користувалися послугами лікарів, не віддавали дітей до школи, боячись, що там діти відступлять від вірувань, бо їм промиватимуть мозок, діти не мали свідоцтва про народження, з малих років тяжко працювали на звалищі разом з батьком, а вільні хвилини, які бували так рідко, елементанрої грамоти їх навчала мати.
Останнє полювання
Новий доробок відомого французького письменника про вже знайомого детектива П’єра Ньємана і його чергову справу. Автор – майстер якісного психологічного трилеру і ця книга – черговий тому доказ.
Там, де співають раки
Книга, в якій кожен знайде щось своє: детективна лінія, любовна історія, судова драма, наукові факти, неймовірні художні описи природи. І все це гармонійно переплетено в одну цікаву, зворушливу і по-доброму сумну історію
Уроки хімії
Читаючи цю книгу я періодично ловила себе на думці, що читаю автобіографію – настільки вдало передано авторкою атмосферу 50-60 років минулого сторіччя, а саме – відношення до жінки і визначене чоловіками їй місце та роль в суспільстві.
Головна героїня Елізабет – розумна і перспективна вчена-хімікиня. Але місця в науці нарівні з чоловіками їй немає, максимум – лаборантка, бо що там та жінка може розуміти…
Я перетворююсь. Щоденник окупації. Вибрані вірші
Ця книга покликана створити портрет поета. Саме тому в ній наведено погляди на Володимира з різних кутів зору, тобто, від різних людей. Тут і портрет поета і літератора, громадського діяча і волонтера, друга і батька. Книга важка для читання, тим більше коли знаєш, що поета цього вже немає між нами. Книга відкриває Володимира із зовсім непростої сторони, а саме як батька особливої дитини, котрий присвятив себе синові. Погодьтеся, таке не часто зустрічається. Вірші поета дуже різноманітні, з різного тіста, з різних жанрів, навіть різної мови.
Доки кава не охолоне
Чудовий твір японського письменника. Напевно, цей роман був приречений на успіх, оскільки і назва і прізвище містить дещо спільне а саме, "каву". Але якби автор помилився із назвою, не знаю, чим би усе закінчилося. Можливо, невдачею, як це сталося, наприклад, із жінкою у білій сукні. Не знаєте таку? Ну, звісно. Адже ви ще не читали роман.
Не зволікайте і не відкладайте на потім. Роман читається на одному диханні. Ні, точніше, випивається єдиним ковтком. А потім ще довго у повітрі лишається аромат кави та гіркота від справжніх кавових зерен.
Мати все
Книга ця цілком у стилі Люко Дашвар. Починаєш читати у темпі Adagio, можливо, навіть під чашку кави, а потім проходиш усі музичні темпи: повільні, помірні та швидкі, і на Vivace просто проковтуєш останні десятки сторінок, щоб дізнатися, чим взагалі ця круговерть подій та коловорот брехні закінчується. Аж потім доводиться листати трохи назад, щоб вже спокійно перечитати, віднаходячи деякі дрібниці, які ти проминув. Історія, звісно ж, не нова. Однак закручена так міцно, з такою силою-силенною вузлів, що не віриться, що так буває насправді.
Я, Паштєт і Армія
Книга дуже специфічна і дійсно, - вірно зазначено в анотації, - призначена в першу чергу (якщо не сказати виключно) чоловікам. Дуже брутальна мова, не менш брутальні подробиці перебування хлопців у казармі, взаємовідношень між рядовими та керівництвом. Словом, повне занурення в армійський побут. Стиль автора впізнаваний, не без іронії, самоіронії та відвертості (навіть там, де можна було б залишити деякі деталі осторонь). Однак в цьому і полягає авторський стиль, тому якщо ви зібралися читати, то просто будьте готові до цього.