Рецензії та відгуки на книгу

Зустрінь мене біля озера

тиха елегія написана на вологому піску берега, змита сьогоденням і залишена в пам'яті як болісний, але прекрасний спогад. проникливе, меланхолійне занурення в душу, яка намагається втекти від власного минулого, щоб знайти своє місце в сьогоденні. У центрі історії — Френсіс та Імон. Їхнє знайомство — це мить, що стала вічністю. Їхня обіцянка зустрітися — крихкий міст, який вони намагалися побудувати через десять років життя, повного помилок і нездійснених мрій. І коли вони знову зустрічаються, старі почуття спалахують, як іскра, що може підпалити все їхнє життя.

Середня: 4 (2 оцінок)

Опубліковано sveta Нд, 08/24/2025 - 08:58

#

Дім у волошковому морі

У світі, де панує цинізм, ця історія є теплим пледом, що дарує нам віру в диво і надію на те, що справжній дім можна знайти там, де його зовсім не чекаєш. Це філософська притча, замаскована під фентезі. Лайнус Бейкер, — це людина-Правило. Він живе у світі, вибудованому з чітких ліній і квадратних кутів, де немає місця для хаосу, а тим більше — для магії. Він боїться світу так само, як світ боїться його. Але його відрядження на острів — це не просто інспекція. Це внутрішня подорож, що змушує його поглянути в очі власному страху і пізнати, що таке справжня людяність.

Середня: 3.5 (2 оцінок)

Опубліковано sveta Нд, 08/24/2025 - 08:32

#

Викрадач мого повітря

Головна героїня, Анна, — це жива тінь, що існує на периферії світу. Вона не говорить, а шепоче, не діє, а спостерігає. Її життя — це майстерня мовчання, де кожен подих є маленькою, але важливою перемогою. Зустріч з Джеком — це не зустріч двох людей, а холодний подих вітру між двома порожніми просторами. Він, здається, наповнює кімнату повітрям, але насправді, як і Анна, боїться справжньої, пронизливої тиші.У цьому крихкому світі сюжет стає другорядним. Іноді ця надмірна камерність змушує роман завмирати в часі, не даючи читачеві простору для подиху.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано sveta Нд, 08/24/2025 - 08:19

#

Полум’яний бог

«Полум’яний бог» Ребекки Кван — реквием за загубленими душами, викарбуваний на попелі імперії. Це не щасливий кінець, а болісна правда про те, що війна ніколи не має переможців, а лише зранені душі. Книга не дає відповідей, а ставить лише одне, палаюче запитання: що залишиться від вогню, коли він згасне? Рін більше не дівчина. Вона — живе полум'я, що пожирає все на своєму шляху. Її шлях — це не шлях до перемоги, а падіння в безодню, де кожен крок є або зрадою, або жертвою. Кван не показує героїзм, а лише біль і безглуздість. Тут немає чорного і білого, лише відтінки крові та сірого попелу.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 00:40

#

Назвати цю книгу скандальною буде замало. У Російській імперії її називали «порнографічним романом». Звісно, в ті часи під порнографією розуміли незначне оголення тіла, яке зараз навіть не назвеш еротикою. Про Арцибашева, автора роману, писали негативні відгуки, обвинувачуючи його в організації «ліг вільного кохання» та сексуальній революції. У принципі це був час після революції 1905-1907 років, коли молодь вважала, що програла бій самодержавству, її охопила духовна криза, що проявилася в захопленні еротикою та епідемії самогубств. Піти з життя стало модним, звабити дівчину - нормальним.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 00:29

#

Учителька, художниця і піаністка. Марта, Ганна і Софія. Три сучасні жінки. Інтелектуалки, можна сказати, феміністки, дівчата, що хочуть вчитися і реалізувати себе. Вони доповнюють одна одну, являючи собою одне ціле. Дехто назвав би їх новими жінками. У даний момент вони живуть разом, бо житло є дорогим, однак невдовзі їхні долі розійдуться. Марта стане зразковою дружиною, Ганна - прибічницею вільного кохання, а Софія не зрадить музику і помре під звуки фортепіано, не маючи змоги чинити опір життєвим обставинам. Для Ольги Кобилянської жіноча тематика є провідною.

Середня: 4 (1 оцінок)

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 00:15

#

Готичний роман. Неперевершений мюзикл із Саррою Брайтман на музику Ендрю Ллойд-Вебера. Пісні, що захоплюють дух. Чоловік у масці і красуня Крістіна. Про «Привид опери» можна говорити багато. На прочитання книги мене надихнув кінофільм. Роман є дійсно цікавим, але не стільки через стиль написання і талант автора, скільки через ідею. Талановитий актор і музикант із зовнішніми вадами закохується у прекрасну співачку Крістіну і викрадає її. Ховає її у таємних приміщеннях театру, про які тільки йому й відомо, куди треба плисти на човні.

Середня: 4.6 (5 оцінок)

Опубліковано marusya84 Нд, 08/24/2025 - 00:03

#

Як на мене, цей твір Джейн Остін за рівнем глибини є найкращим з усього її доробку. Чітко виписано характери героїв, є сюжет і не так багато уваги приділено балам, грі в карти та порожнім розмовам. У центрі уваги - сестри Елізабет та Маріанна - нібито дві протилежності. Перша - зважена і спокійна, друга - сповнена емоцій. Є ще третя сестра, якій приділено мінімум уваги, та брат Джон, що перебуває під впливом своєї хитрої дружини Фаннв і після смерті батька успадковує майже все майно. Сестри демонструють гідну поведінку, до того ж закохуються до нестями.

Нема оцінок

Опубліковано aska.halinka40 Сб, 08/23/2025 - 23:25

#

Іноді люблю перечитувати гуморески П.Глазового. І хоча, здається, твори написані давно, але й досі не втрачають своєї актуальності. Це не просто смішні історії. У своїх гуморесках Глазовий порушує "вічні" проблеми: дурості, лінивства, брехні, зневажливого ставлення до рідної мови. Через ці гуморески, як через дзеркало кожен може побачити свої недоліки. Читаються гуморески легко, з щирим сміхом, а не з сарказмом, приносять людям радість та задоволення. Глазовий не боїться говорити про проблеми прямо. Краще висміяти проблему, позбутись недоліків, ніж замовчувати їх.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано aska.halinka40 Сб, 08/23/2025 - 23:10

#

"Лис Микита"-це не просто дитяча казка, а гостра сатира на жадібність, лицемірство, хитрість і дурість людей, які ми бачимо в казці в алегоричній формі. Лис Микита ще той приойдисвіт, який задурив голову усім лісовим мешканцям. Він спритний, кмітливий, але й нахабний, безсовісний, ладен використовувати довіру інших задля власної вигоди. Скільки часу він водив за носа весь лісовий люд, назвавши себе дивним звіром Остромислом. Та врешті-решт його обман розкривається. Як бачимо, брехня має короткі ноги.