Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Нічого не зрозуміла
Свого часу в університеті викладач філософії нам сказав таку річ: «Філософствувати можна лише рідною мовою». Тоді я доволі скептично до цього поставилася, зараз же поділяю його точку зору. Це стосується і книги пана Левера. Можливо, її все-таки варто читати в оригіналі, бо в українській версії я нічого не зрозуміла. Хоча вивчала філософію в університеті і навіть трохи викладала її у коледжі та університеті. Нібито хороша обкладинка, чудовий макет, прекрасні ілюстрації. Така собі європейська книжка.
Плани-конспекти уроків з мови
Цей посібник свого часу був невідʼємною складовою підготовки вчителя до уроків у школі. Насамперед молодого вчителя. Я їх використовувала під час педагогічної практики в 11 класі у далекому 2005 році. В принципі виданням я задоволена, хоча слід не забувати, що це лише пропозиція методиста до того, як проводити урок, а вчитель, особливо творчий, бере з неї якусь частину або створює власний урок. Чим цікавий цей методичний посібник? По-перше, лаконічністю. Пані Корницька не обтяжує зміст уроку довгим словом учителя, а зосереджує увагу на вправах і роботою з підручником. І це правильно.
Чеснота егоїзму
Ідеї, які автор подає, не намагаються бути приємними. Вони вимагають ясності: не в моральних догмах, а у власному мисленні. У цій збірці есеїстика працює як гострий інструмент. Ренд розділяє людину й суспільство не для конфлікту, а для точного вимірювання меж відповідальності. Її «егоїзм» — право жити, не віддаючи свою волю на аукціон загального схвалення. Вона пропонує подивитися на мораль як на механізм виживання розумної істоти. Ці тексти побудовані на принциповій прямоті. Авторка не залишає місця для недомовок: кожна теза виводиться на світло, як формула.
Несуперечність
Це роман-попередження, у якому світ руйнується не через катастрофу, а через втому людей, що мали б тримати його на своїх плечах. В атмосфері загального морального розм’якшення герої, здатні творити, стають рідкісними. Рішення головної героїні не мають пафосу: це робоча необхідність, майстерність людини, що звикла покладатися на розум. Її відданість залізниці — прагнення створювати порядок у реальності, яка розповзається під тиском неспроможності інших. Світ роману постійно переконаний, що логіка — це розкіш, яку можна собі не дозволити.
Книга сміху і забуття
Тут сміх не звеселяє, забуття не дарує спокою. Ці історії не пов’язує сюжет — їх об’єднує рух свідомості. Кундера уважний до самого механізму пам’яті. Його герої живуть між двома крайностями. Бажанням стерти болючу частину минулого й неспроможністю зберегти те, що здавалося незнищенним. Забуття у цьому романі — не відсутність, а дія. Воно працює так само сильно, як пам’ять, формує стосунки, визначає кордони. Промовистий образ “янголів забуття” — вони не карають і не рятують, а просто працюють, мов редактори людських біографій.
Ідентичність
Тут немає гучних конфліктів — лише малопомітні зсуви у свідомості двох людей. Кундера обирає інтимну оптику. Він досліджує не соціальні маски, а тріщини. Коли погляд коханої людини раптом змінюється або коли слово, сказане з добрим наміром, ранить. «Ідентичність» працює з дрібницями: випадковий погляд на сторонню жінку, невинний жарт, спалах ревнощів. Але в цих дрібницях Кундера бачить структуру людських страхів. Страх бути забутим, непоміченим, підмінним. Він показує, як легко кохання перетворюється на запитання: «Чи все ще я — той, кого люблять?». Автор поєднує реальне з уявним.
Смішні кохання
Кундера розглядає любов не як піднесене почуття, а як мінливий жест. Автор знімає зі стосунків романтичну позолоту та залишає оголену механіку бажання. У ній багато світла і тіні, багато несподіваних поворотів. Його герої часто поводяться так, ніби хочуть одночасно грати й бути щирими. Ця подвійність стає головним нервом збірки. Автор придивляється до моменту, коли зваблення перестає бути грою та починає руйнувати. Особливе місце посідає авторське розуміння кохання як форми самовипробування. Герої ніби перевіряють, де проходить межа.
Жарт
Легковажне слово раптом обертається силою, здатною перекроїти людську долю. Кундера показує: життя найчастіше руйнується не через велике зло, а через дрібну необережність. Роман ніби побудований із кількох голосів. Кожен відбиває різні способи виживання у світі, що ненавидить неоднозначність. Кундера дозволяє своїм героям говорити без поспіху, виводячи їхні думки на поверхню. Він дає так можливість побачити механіку внутрішнього життя. Центральна ідея «Жарту» — нестабільність значень, у яких ми так упевнено живемо. Те, що для одного — легкий виклик, для іншого стає вироком.