Рецензії та відгуки на книгу

це вишуканий сатиричний танець, що розігрується на цвинтарі ілюзій. Це дотепна, пронизана іронією оповідь про епоху, коли святині продавалися як товар, а віра стала розмінною монетою. Баклі, як блискучий фокусник, відволікає увагу читача гумором, щоб у цей час розкрити всю гіркоту людських вад. головний герой, — не праведник, а цинічний торговець реліквіями. Його душа — це порожня скарбниця, а його віра — це віра в прибуток. Але доля, що любить іронію, кидає його в епіцентр Реформації, де він отримує замовлення на найціннішу реліквію.

Існують романи, що є не просто історіями, а справжніми соборами, збудованими зі слів, де кожна деталь має свій сенс, а кожна подія — це частина великого, божественного плану. "Молитва за Овена Міні" — саме такий собор, де трагічне переплітається з комічним, а іронія долі стає головним архітектором. Ірвінг — письменник-диригент, який змушує світ крутитися навколо однієї маленької людини. Овен Міні — це не персонаж, а біблійний символ, втілений у тілі маленького, крихкого хлопчика. Зі своїм дивним, пронизливим голосом, він є не лише найкращим другом оповідача, а й його пророком і оберегом.

"Санаторій" Барбари Кліцки — це полотно, написане туманними фарбами, де кожна тінь приховує таємницю, а кожен шепіт ключ до загадки. Це химерний готичний сон, з якого неможливо прокинутися. Кліцка, замість того, щоб будувати прямий шлях до розгадки, заводить читача в лабіринт. Головна героїня, молода журналістка, приїжджає до ізольованого санаторію, який наче застиг у часі. Але її поява запускає ланцюг подій, що занурюють її в павутину минулого. Санаторій — це живий організм, що зберігає таємниці, кожен його коридор, кожна кімната частина великого болісного спогаду.

Існує зло, що має холодну, витончену красу. Саме таким є зло, що мешкає на сторінках роману Патриції Гайсміт "Талановитий містер Ріплі". Це не кримінальний роман, а психологічна віртуозна партія, зіграна на нервах. Гайсміт не змальовує криваву драму, вона творить пронизливу сонату, де кожна нота — це бажання, кожен акорд — це брехня, а фінал — моторошна тиша. Ріплі — це дзеркало без душі. Він не має своїх рис, він лише відображає чужі. Коли йому дають завдання повернути з Італії розбещеного сина мільйонера, Діккі Грінліфа, Ріплі ступає на шлях, що веде в безодню.