Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

0
Нема оцінок

Клуб «Мефісто»

Ця книга веде читача за тонкий кордон, де логіка криміналіста зустрічається з окультним жахом, і ставить питання: чи може зло мати обличчя, але не людську природу? Бостон стає ареною для серії вбивств, що здаються висіченими з давніх трактатів про демонологію. Жертви — не просто тіла, а криваві послання, а кожен слід — підпис зла, яке не вписується в жоден поліцейський протокол. Розслідування заводить детектива Ріццолі та патологоанатома Айлз до таємного товариства, «Клубу Мефісто», чиї члени вважають, що демони є реальними.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Дуже сильний твір, який нікого не залишить байдужим. Безглуздя війни, яке призводить до жахливих наслідків, жорстокість та дитяча невинність, світ по обидва боки барикад... Безліч питань, які залишаються без відповіді. Війна показана очима невинних дітей-однолітків- німецького хлопчика Бруно та єврейського Шмуля. Їм лише по 8 років, їх дитячі серця щирі та добрі. Ці чисті дитячі душі не розуміють до кінця жорстокості дорослого світу. Чому приналежність до певної раси має розділяти паркан з колючим дротом? Для дітей не існує цього поділу, вони-друзі, а не вороги.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

П'ятнадцятирічний капітан

суворий урок долі, що перетворює підлітка на лідера, щоб перевірити, чи може людина стати справжнім капітаном власного життя. Дік Сенд, сирота, що здобуває досвід на борту китобійного судна «Пілігрим». Коли трагічна випадковість забирає життя всієї команди, він, п’ятнадцятирічний юнга, змушений взяти на себе командування «ковчегом», що несе життя. Це не просто морський рейс, а хрещення вогнем і водою, що робить з хлопчика справжнього чоловіка. Він є втіленням сили духу та винахідливості, що протистоїть стихіям. Пригода має дві сторони.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Читаєш Василя Симоненка - і завжди замислюєшся про його талант і про те, як рано обірвалося життя цього геніального поета. В його творах знаходимо безліч мотивів: «Ти знаєш, що ти людина?» - про високе слово Людина, бути людиною не просто, треба відповідати моральним критеріям. «Лебеді материнства» - про материнську любов, яка оберігає сина всюди, й паралельно з цим про любов до Батьківщини, адже «вибрати не можна тільки Батьківщину». А скільки патріотизму у фразі: «Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю».
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Ігри спадкоємців

Айворі, дівчина-загадка, що, мов попелюшка з підворіття, раптово стає власницею мільярдного статку. Це спадщина від незнайомця, ексцентричного мільярдера Готорна, який написав заповіт не на папері, а в серці свого маєтку, наповненого шифрами й пастками. Її прибуття — це не лише зміна долі, а й сигнал до початку фінальної, найнебезпечнішої гри, в якій головний приз — не гроші, а відповіді. Маєток Готорнів — це не просто місце дії, а живий лабіринт, що дихає історіями й секретами. А його головні мешканці — четверо харизматичних онуків, яких Тобіас позбавив спадку.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Уславлення запорозького козацтва, однак в той же час негативне ставлення до поляків, - таким є ідея твору. Можна по-різному оцінювати політичний підтекст «Тараса Бульби», адже без дозволу цензури у Російській імперії книги не видавалися. Однак очевидним є те, що Микола Гоголь уславлює відданість своєму народові та зневажає зраду. Це яскраво видно на прикладі синів Тараса Бульби - Остапа та Андрія. Остап до останнього подиху захищає інтереси козацтва, а от Андрій переходить на бік поляків через кохання до панночки.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Остання камелія

елегантна подорож у сад таємниць, де кожен кущ і кожен камінь зберігають шепіт минулого. Це заплутана сага, що, мов павутиння, сплітає дві епохи, доводячи, що найбільші секрети історії часто загорнуті в пелюстки квітів. У самому серці роману — Ллейтон-Парк, що є не просто місцем, а живим примарою, чий сад з рідкісними камеліями стає німим свідком великих почуттів і зради. Кожна квітка в цьому саду — це символ, а «Остання камелія» — останній акорд трагедії.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Я теж читала «Климка» у школі і плакала. Наша вчителька не могла повірити в те, що хлопчик загинув. Тим більше, що прямо про це Григір Тютюнник не пише: свідченням є сіль, що стала сипатися з мішка. Не може так бути, щоб він загинув, його обовʼязково врятують. А от сьогодні, на жаль, мені здалося, що автор усе-таки допускає загибель свого головного героя. І цим він посилює драматизм і трагізм другої світової війни, коли гинули не тільки дорослі, а й діти. Григір Тютюнник - майстер новели. Як Шмітт у Франції. Його слово завжди є влучним, а образи - колоритними. І катарсис після прочитання.
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Синій птах

позачасова містерія, що відкриває очі на приховану сутність буття. Ця п'єса, мов люстерко, відбиває душу людини, запрошуючи її в подорож не до далеких земель, а вглиб власного серця. Це філософська притча, що доводить: справжня магія живе в буденності. У центрі оповіді — двоє дітей, Тільтіль і Мітіль, що вирушають на пошуки Синього птаха Щастя. Замість меча їм дано магічний діамант, що дозволяє бачити невидиме. Завдяки йому вони вступають у діалог з душами Хліба, Води, Вогню, відкриваючи для себе, що навіть найпростіші речі мають свою глибину і красу.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
З цього видання творів Кобзаря мені найбільше сподобалась поема "Наймичка". Неможливо навіть уявити біль та душевні переживання матері, яка змушена віддати рідну кровиночку на виховання іншим, щоб приховати свій гріх, щоб її дитина не виросла байстрям. Так, Ганна знайшла вихід, щоб бачити сина, доглядати його, бачити, як він росте. Раділа першим крокам свого Марка, успіхам, догоджала у всьому. Та весь вік носила в серці невимовний біль та розпач того, що не може його назвати сином.
вподобати
0 користувачів вподобало.