Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Один з центрів шістдесятників
Перед нами брошура обсягом у 60 сторінок. Це коротка історія Клубу творчої молоді «Сучасник», що функціонував у Києві у 1960-1965 роках і був оплотом шістдесятників. Сергій Білокінь повʼязує історію клубу із сучасністю; йому вдалося особисто поспілкуватися з деякими активними шістдесятниками, долучитися до відкриття Музею шістдесятників. Загалом оцінювати цю брошуру можна як допоміжний матеріал до уроків історії України в 11 класі. Тут немає якоїсь унікальної інформації, активного використання архівних матеріалів.
Потім
Головний герой, мовчазний інтелектуал, який не поспішає жити. У світі, де всі кудись прямують, він стоїть на місці. Він шукає сенс у безсенсовності, гідність у компромісах, красу — у відчуженні. Сюжет розгортається повільно, майже медитативно. Тут немає гучних драм. Але є світло японського літа, що ллється крізь рисовий папір. Є тіні моралі, що падуть на білу кімнату свідомості героя. Є кохання — глибоке, але зіткане з заборони. І є той самий фатальний момент, коли Дайске вперше вирішує жити «не як усі». І все, що було до того — раптом змінює форму, вагу, значення.
у напрямку до нуля
На перший погляд, усе класично: в маєтку на березі моря збираються знайомі, колишні й теперішні, друзі та незнайомці. Напруга згущується поволі, майже непомітно — як приплив, що спершу лоскоче пісок, а потім затягує під воду. І ось, коли вбивство нарешті стається, читач розуміє: це не кульмінація, це тільки «нуль» — початок справжньої гри. Авторка розставляє пастки: те, що здавалося неважливим, виявляється ключовим; ті, кому віриш — раптом втрачають обличчя. Це книга про підступність звичних ситуацій, про те, як минуле ніколи не зникає, лише вичікує слушного моменту.
Покинь нарциса назавжди
Іноді найстрашніший полон — той, у якому ти навіть не усвідомлюєш, що ув’язнений. Саме про це — книжка Сари Девіс «Покинь нарциса назавжди». Про невидимі пута і шлях до свободи. Це рятівний човен, кинений туди, де тонуть мільйони жінок (і не тільки), застряглі в лабіринтах токсичних стосунків. Девіс говорить прямо, чітко, без прикрас — але з глибоким співчуттям і повагою до кожного, хто пережив або ще переживає аб’юз. Книга побудована як маршрут — від перших сумнівів до остаточного прощання. Вона вчить розпізнавати червоні прапорці, не шукати виправдань для нарцисів.
Сп’янілі від кохання
Кохання, як і вино, — має затьмарити розум і розбудити серце. Саме про таке кохання розповідає Ґіллорі у книжці «Сп’янілі від кохання». У центрі сюжету —власниця затишної виноробні, яка одного вечора дозволяє собі дещо безтурботне: спонтанне побачення з незнайомцем. А вранці все ускладнюється — цей «незнайомець» виявляється її новим співробітником. Здавалося б, це класична романтична ситуація — але Ґіллорі наповнює її емоційною глибиною, сучасними проблемами та живими діалогами. Авторка пише легко й чуттєво.
Дім Ґуччі
Сара Гей Форден занурює читача в розкішний, але водночас отруєний світ модної імперії, де під блиском ховаються сімейні чвари, амбіції, ревнощі та кров. Це багатошарова хроніка злету та падіння однієї з найвідоміших династій XX століття. Через сторінки книги розгортається драма, гідна античного театру: сім’я, яка створила імперію з нуля, сама ж і стала її руйнівником. Форден веде крізь десятиліття — від скромного початку до вбивства Мауріціо Ґуччі, останнього спадкоємця родини, замовленого його колишньою дружиною.
Одна з перших книг про голодомор
Кожен історик-професіонал, почувши про Роберта Конквеста, одразу скаже, що йдеться про найвідомішого дослідника голодомору 1932-1933 років та автора книги «Жнива скорботи». Власне, читати цю монографію не просто; ще важче дивитися на світлини - хай поганої якості, хай чорно-білі. Психіка має бути доволі сильною, щоб осягнути масштаб трагедії українства, щоб не кричати від болю, читаючи сторінку за сторінкою. Скажу відверто: придбала цю книгу років з двадцять тому за смішні гроші, сіла читати і плакала. Особливо обурювали мене історії про людожерство, яке мало місце в ті роки. На жаль.
#
