Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Лялька з ательє
Історія, що тримає в напрузі не просто до останнього абзацу. А до останнього розділового знака. І навіть після прочитання ще десь з півгодини відходиш од цієї новели і ставиш собі питання: що це все було? Ух! Моторошно! Мені пригадався один фільм жахів з мого дитинства про ляльку, що приносила нещастя. Тоді я ще спати нормально не могла, бо ця лялька мені снилася. І від цього оповідання Агати Крісті в мене подібні емоції.
Звіздочолий
Історія про перегони, іподроми, коней, ставки, букмекерів. Про те, що полюбляють англійці, і те, що є трохи далеким для нас, принаймні для мене. Тому «Звіздочолого» читала з інтересом, але без азарту. Проте - до справи. Шерлок Холмс та доктор Ватсон їдуть на поїзді до Дартмура розслідувати справу про зникнення фаворита перегонів коня Звіздочолого та вбивство його тренера Джона Стрекера. Полковник Росс, власник коня, у розпачі. Кому було вигідно, щоб кінь не вийшов на старт? Напевно, таких людей виявиться чимало, однак навіщо вбивати Стрекера, ще й ножем?
Чи можна довіряти самій собі
Є детективи які будуються на загадці. А є такі, як «Ідеальна незнайомка» де головна інтрига не «хто винен», а «чи можна довіряти самій собі».
Історія починається з тривожної сцени біля озера без крику, без очевидної драми, але з чітким відчуттям, щось пішло не так. І далі сюжет тільки підсилює це відчуття. Лія Стівенс намагається почати нове життя, втекти від минулого, яке досі тисне. Але коли зникає іі подовгу Еммі ситуація набуває майже абсурдного оберту, усе вказує на те, що цієї подруги … могло ніколи не існувати…
Зло це не випадковість , а результат …
Є книги які читаєш заради сюжету. А є такі, що чіпляють на рівні відчуттів- брудних, тривожних, майже фізично відчутних. «Ліс духів» належить саме до останніх. Це історія , яка починається як класичне розслідування серії жорстоких убивств у Парижі, але дуже швидко виходить за межі детективу й перетворюється на подорож у саме ядро темряви, географічної й людської.
Що ховається за релігією?
Після моторошних подій у лісах Шварцвальду Пʼєр Ньєман і Івана Богданович отримують завдання, і цього разу воно веде їх по інший бік Рейну Рейн. Здається , тут усе має бути спокійно, тиша, сонце, виноградники Ельзасу Ельзас, де під чистим небом живе замкнена громада анабаптистів. Вони вирощують медово-золотий виноград і бережуть свої традиції , ніби час тут давно зупинився. А їхнє вино славиться на всю Європу.
Та ця ідилія тріскається в одну мить. У каплиці стається трагедія один із вірян гине. Нещасний випадок? Чи добре сплановане смерть, схована за мовчанням і вірою?
Подвійна гра
Фіналььна частина трилогії Артуро Перес Реверте не намагається перевершити попередні книги масштабом вона робить ставку на щільність інтриги і моральну неоднозначність. 1937 рік , Париж на порозі катастрофи, зовні богемне життя, виставки й вечірки, всередині відчуття неминучої війни. У цей простір автор вписує Фалько, для якого будь-яка ідеологія лише інструмент.
#
Світ, де реальна влада вимірюється градусом посвяти
Знаєш, є така ілюзія, в яку всім дуже зручно вірити: ніби світ крутиться завдяки якимось зрозумілим, прозорим механізмам. Закони, політика, інституції, прописані в підручниках імунітети. Але Єшкілєв бере цю затишну картинку, жмакає її і мовчки кидає тобі в обличчя. І ти раптом усвідомлюєш, що під цим тонким, вилизаним шаром офіціозу вирує зовсім інше життя. Життя тіньове, езотеричне і наглухо закрите для тих, хто їздить у маршрутках і дивиться вечірні новини.
Тільки б була ідеальна картинка
«Дикий звір» це не просто історія про ідеальне життя, яке тріскає по швах, а добре продумана психологічна пастка, де кожен персонаж рано чи пізно виявляє свою темну сторону. Жоель Діккер працює за знайомою схемою , бере зовні бездоганну реальність і поступово розхитує її , оголюючи приховані страхи, слабкості і одержимості.
Щось знайоме
Справа Аляски Сандрес це детектив, який будується на знайомій для Жоель Діккер формулі, старий злочин, що раптом починає тріщати під тиском нових фактів. І цього разу автор знову повертає читача до світу , де правда ніколи не лежить на поверхні.
На перший погляд , історія проста: вбивство Аляски Сандерс розкрите, винні знайдені, справа закрита. Але через роки зʼявляються сумнів і саме він запускає весь механізм сюжету. Автор уміло грає з часом, розкладаючи події на фрагменти й поступово показує, що «завершена справа» насправді була лише зручною версією правди.
Історія яка запічає..
Є детективи, які тримають за рахунок дії. А є такі, що працюють через памʼять, тишу і поступове повернення до того, що давно мало б зникнути. «Слони не забувають» саме щ останніх. Це історія не про злочин «тут і зараз», а про відлуння трагедії, яка роками існує лише в уривках чужих спогадів.