Рецензії та відгуки на книгу

Книга дуже болюча , лише сам початок з сильним і тривожним образом, так і задає тон всій історії через моторошне відчуття яке не відпускає до останньої сторінки. Маленька дівчинка, ліс, тиша, табличка «я подорожую наодинці» і вже покриває холодом. І найбільше тут працюють не самі злочини, а люди які з ними стикаються.

Рутинні візити на кладовище рідко закінчуються чимось хорошим, особливо якщо ти живеш у детективному романі. Аліна щотижня приходить на могилу матері просто для того, аби втекти від порожнечі власної квартири, де стіни буквально тиснуть на голову. Аж поки її погляд не чіпляється за сусідній пам'ятник із фотографією усміхненого хлопця, який помер надто рано. Звичайна людська цікавість миттєво мутує у нездорову фіксацію. Те, що поліція колись зручно запакувала в папку «нещасний випадок», раптом починає обростати максимально підозрілими деталями. 

«Квант милосердя» - це річ, яка пробирає до кісток саме своєю жорстокою життєвістю. І перше, що треба зробити - забути фільм із Деніелом Крейгом. Взагалі. У книжці немає жодних перестрілок в Італії, ніяких вибухів чи глобальних змов. Флемінг тут видає чисту, концентровану психологічну драму, яка за напругою перепльовує будь-який бойовик.

Оповідання «Едит Лебедина Шия» трохи нагадує історію британської королеви, що плаче над трупом свого чоловіка. В цій історії щось подібне має місце. Отже, Люпен знову дивує нас, але ще більше дивує Ганімар. Інспектор завжди на два кроки позаду Люпена, а ось цього разу йде з ним нога в ногу. Сама здивувалася, яким розумним він став. Але спершу сюжет. На поїзді приїжджає бразильський полковник зі своєю британською дружиною Едит. Він везе шикарну колекцію з дванадцяти гобеленів, однак один з них, де якраз зображено Едит Лебедину Шию, вкрадено.