Рецензії та відгуки на книгу

Рей Бредбері приємно здивував мене своєю повістю «Кульбабове вино». Здивував насамперед формою подачі. Все нібито просто: дванадцятирічний хлопчик Дуглас та його десятирічний брат Том у 1928 році проводять літо у Грінтауні. Їхній дідусь має традицію на зиму робити кульбабове вино - цілих девʼяносто пляшок, кожна з яких - це ніби памʼять про окремо прожитий день улітку. Така собі сільська ідилія: вежа, в якій хазяйнує дідусь, збирання ягід із батьком, теплі дитячі спогади. Враз пригадуєш свої 12 років і своє літо на канікулах, пригоди з друзями-однолітками.

Застрибуйте в кеби, хапайте залізні рапіри та перевірте запаси магнію, бо ми ниряємо у суцільний лондонський морок. Другий том Джонатана Страуда  «Череп, що шепоче» - це далеко не дитяча страшилка на ніч. Це густий, прокурений ектоплазмою дарк-вайб, де смерть буквально стоїть за спиною, а твій найкращий порадник - відбитий на всю голову мертвяк у скляній банці.

Це та частина, де метафорична темрява остаточно виповзає зі снів і починає ламати реальні долі. Авторки влаштовують справжній майстер-клас із психологічної вербовки, від якого холоне кров.

«Сходить сонце» - це не просто розв'язка (правда тільки серії, а не історії), це падіння в бездонну прірву. Фінальна книга третього циклу змушує забути про будь-які героїчні міфи. Тут немає епічних битв із зовнішнім злом; найстрашніший монстр виростає всередині родини, з'їдаючи її живцем.