Рецензії та відгуки на книгу

Двічі читала цю книгу - у школі та в університеті - але думаю, що всієї глибини опису так і не збагнула. Можливо, треба жити в Латинській Америці, аби усвідомити багато речей. Взяти тих саме ромів (циганів), які зʼявляються вже на першій сторінці та не зникають до останньої прямо чи опосередковано. Вони є своєрідними оракулами, носіями здобутків цивілізації. Вони знають, що таке магніт та лупа, як їх використовувати, та саме в їхніх пророцтвах сказано про рід, першого представника якого привʼяжуть до дерева, а останнього зʼїдять мурахи. Так, урешті, і сталося.

Прочитав свого часу "Солодку Дарусю" і якось на думку прийшло: Матіос написала "Гру престолів" без драконів, але з такою ж кількістю смертей, зрад і жіночої люті.
Буковина, 1940-ві. Даруся Гуцулюк - сільська красуня, яка виходить заміж за Івана. Здавалося б, типова історія про кохання. Але ні. Матіос показує пекло, замасковане під традиційне село: домашнє насильство, зради, вбивства, інцести, божевілля. Все це під соусом "так заведено", "така доля".

Це подяка від мене і від моєї мами Всеволоду Нестайку за цю казку 🤍

Книгу мені дала мама, це була улюблена історія її дитинства. Пам’ятаю літні канікули й читання пригод у Країні сонячних зайчиків теплі спогади, що залишаються на все життя. 

Це світла й мудра казка. Історія, у якій добро буквально світиться, а темрява боїться сміху, щирості й дитячої чистоти. Яка вчить, що світло завжди сильніше за темряву, що сміх лікує, а страхи можна й потрібно перемагати. Віра в те, що одна маленька людина може змінити світ!

Книгу можна читати сто разів, і кожного разу вона відкриватиме щось нове! Я особисто читала її три рази, щоразу знаходила нові сенси. Спершу це був просто нашумілий роман про подорож молодого хлопця, потім усвідомлений вибір книги, де шукаєш сенс життя, а третій раз, нещодавно, історія відкрилася мені зовсім по-новому про пошуки себе, пошуки щастя, важливість свого «я», своїх мрій та планів, ніколи не здаватись!