Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Мез минулого немає майбутнього - класика
Пам'ять - штука вкрай мстива. Якщо спробувати її обдурити, вона гарантовано повернеться і вдарить у найслабше місце. Головна героїня Віра робить радикальний крок: за допомогою сучасної медицини вона буквально стирає свої дитячі спогади. Там було щось настільки страшне і травматичне, що жінка просто вирішила ампутувати цей шматок власного життя.
Циганка
Оповідання «Циганка» занурює нас укотре у світ містики і медіумів, екстрасенсів і магів. Чи не занурює, а просто додає перцю , - це вже судити читачеві. Два приятелі - Мак-Фарлейн та Дікі Карпентер - стали близькими завдяки тому, що обоє були нареченими сестер Ловз: Мак-Фарлейн готувався до весілля із Рейчел, а Дікі - із Естер. Однак чомусь в останній момент Естер вирішила розірвати заручини. Розчарований, Дік вирішив поділитися із другом своїми думками та розповів йому дивний сон. Ще в дитинстві він побачив уві сні циганку, яка від чогось його постійно застерігала.
#
Провінційний нуар з українським характером
Уявіть собі невелике українське містечко, де всі знають усіх, а спокій - лише ілюзія, що тримається на мовчазній згоді місцевих еліт. У центрі сюжету - капітан міліції, а згодом приватний детектив, Юрій Лавренко. Справа про вбивство племінника місцевого «авторитета», того самого «містечкового Чингізхана», стає для героя не просто черговим викликом, а квитком у лабіринт корупції, кумівства та старих образ, які десятиліттями гнили під шаром провінційного благополуччя.
Оточення це ключ до нормального життя…
Легке, цікаве читання. Потік подій починається одразу, і такі книги мене захоплюють із перших сторінок. Тут одразу багато смертей, багато персонажів, тож доводиться повертатися на кілька сторінок назад, щоб згадати, хто кому ким доводиться. Потім втягуєшся, і текст сприймається легко неможливо відірватися). Книгу дали почитати в потязі (впоралася за 4 години), і це було класно (ну, розумію я чорний гумор і було навіть смішно)) і цікаво.
#
Одну жінку вивезти важко, а що вже говорити за три...
Коротше, якщо хтось думає, що імпресіонізм - це тільки мазати фарбою по полотну, пити винце і милуватися квіточками, то Мішель Бюссі зараз влаштує всім вам такий розрив мозку, що ви ще довго не зможете нормально дивитися на картини. «Чорні водяні лілії» - це просто еталонний оптичний майндфак. Це як дивитися на шедевр зблизька: бачиш просто хаотичні кольорові плями, але варто відійти на крок - і вимальовується жорсткий, кривавий тру-крайм.
#
Крізь бетон
«Повітряний замок, що вибухнув» - це грандіозний фінал оригінальної трилогії Стіґа Ларссона. Він починається рівно тієї ж секунди, де обривається попередня книга: Лісбет Саландер лежить у гелікоптері з кулею в голові, а по коридору від неї в реанімації перебуває її батько-садист, радянський перебіжчик Олександр Залаченко.
Якщо друга книга була динамічним бойовиком і параноїдальним полюванням, то третя перетворюється на повільну, в'язку, але неймовірно напружену політичну та юридичну шахову партію. Ларссон виводить масштаб конфлікту з вулиць на найвищий державний рівень.
Таємничий пасажир
Оповідання «Таємничий пасажир» є продовженням історії про втечу Арсена Люпена із вʼязниці, хоча його цілком можна розглядати як самостійну серію пригод нашого невтомного крадія. Цього разу Моріс Леблан трохи заплутує читача, бо веде оповідь від першої особи, і ми до середини оповідання щиро віримо, що в поїзді з Парижа на Руан їде якраз автор.
#
Четверта сила
Якщо перша книга («Чоловіки, що ненавидять жінок») була здебільшого класичним, хоч і жорстким детективом про родинні таємниці в закритому просторі, то друга частина здійснює радикальний жанровий зсув. Ларссон перетворює історію на масштабний політичний трилер, де мішенню стає сама головна героїня.
#
Правосуддя з татуюванням дракона
«Чоловіки, що ненавидять жінок» - це холодний, математично вивірений і неймовірно похмурий шедевр. Він не лише перевернув правила детективного жанру у 2000-х, запустивши цунамі скандинавського нуару, а й подарував нам Лісбет Саландер - персонажа, який довів, що найефективніше правосуддя іноді здійснює людина з татуюванням дракона на спині та електрошокером у кишені.
Таємниця блакитної вази
Ну й оповіданнячко! Круте й достоту логічне! Причому кінцівка настільки закручена, що весь сюжет стає догори дригом, а вся історія набуває іншого звучання. Уявіть собі хлопця Джека Гартінгтона, який щоранку, перед відʼїздом до міста, грає у гольф. Одного разу о 7:25 ранку він чує жіночий голос: «Убивають! Допоможіть! Убивають!» Як і будь-який джентльмен, він має зʼясувати, хто звертається по допомогу. І тут він бачить неподалік котедж, біля якого молода й симпатична дівчина сапає. Джек, звісно, ставить їй питання, чи чула вона голоси. Але дівчина здивовано дивиться на нашого героя.