Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Belle Époque
«Експрес до Ґаліції» Богдана Коломійчука - це перший роман про комісара Адама Вістовича в час, коли надворі квітуча весна 1906 року. Це пік Belle Époque, золота доба Австро-Угорщини. Але автор не дозволяє читачу довго розслаблятися за філіжанкою кави. Він дуже швидко і цинічно доводить, що блискучий фасад європейських курортів - це лише тонка ширма, за якою розвідки вже методично готують континентальну м'ясорубку.
Арешт Арсена Люпена
Це збірка, що складається з девʼяти новел, і є початком неймовірної серії про французького шляхетного крадія Арсена Люпена, серіал про якого у 1990-ті йшов на 1+1. Власне, саме тоді я дізналася про такого персонажа. Анти-Шерлока Холмса. І навіть не знаєш, на чиєму ти боці, адже злочини Арсена Люпена неймовірні, а сам він доволі харизматичний. Дійсно, хочеться насолоджуватися тим, як хвацько він обходить поліцію та залишає всіх з носом. Перша новела тому має назву «Арешт Арсена Люпена».
#
Просто вижити
Сеттінг роману - Відень 1920 року. Коломійчук блискуче працює з історичною соціологією. Він показує столицю колишньої імперії не як центр культури, а як місто, що програло все. Імперія Габсбургів розвалилася, на вулицях - злидні, інфляція та постійні комуністичні демонстрації. Це ідеальний, мутний бульйон для шпигунських ігор.
#
Ідеальна пастка для ідеальної жертви
Дім на Збіччі неможливо просто знайти на карті Лондона. Маленькі залізні дверцята в глухому провулку з'являються лише раз на дев'ять років і лише для конкретно обраної жертви.
#
Ніхто не скаже правди до кінця - навіть самим собі...
Після феноменального, клаустрофобного успіху «Дівчини у потягу» Пола Гоукінз вирішила не повторювати саму себе і в романі «Глибоко під водою» пішла на ризикований крок. Вона розширила оптику: від трагедії однієї зламаної жінки до масштабної, колективної патології цілого міста. Це вже не просто психологічний трилер - це темна, тягуча соціальна готика, де найголовнішим маніяком виступає не конкретна людина, а сама історія та колективна пам'ять громади. Але для багатьох такий її крок залишився не те, щоб незрозумілим, а неприйнятим, в порівнянні з попередньою книгою. Тому вам вирішувать...
У світі слів найгостріша зброя це правда, замаскована під вигадку
Роберт Галбрейт чи все ж Джоан Роулінг вміє дивувати. Не дивно, чому вона пише під псевдонімом їй вдалося вийти на новий рівень.
Після успіху і справді крутого детективу «Кувала зозуля» було дуже цікаво взятися за продовження. Від «Шовкопряд» я очікувала ще більшого і книга повністю виправдала ці очікування. Продовження стає темнішим і гострішим.
Навіть у натовпі можна залишатися страшенно самотнім
Якщо чесно, я тільки недавно дізналась, що Джоан Роулінг писала ще щось, окрім чарівного світу. Важко уявити її в стилі детективу, але це правда) Та під псевдонімом Роберт Галбрейт вона відкрила себе в зовсім іншому жанрі. І це надзвичайно приємне відкриття.
«Кувала зозуля» це не просто детектив із розслідуванням. Це соціальний детектив, де важливіші саме люди з їхніми емоціями, а не просто факти.
#
Головоломка серед пісків
Коротше, бро, діставай сонцезахисні окуляри і готуйся до жорсткої спеки. Якщо хтось думає, що археологія - це нудне колупання в пилюці, то «Убивство в Месопотамії» Аґати Крісті тупо рознесе цей міф. Це ще один геніальний герметичний детектив, але цього разу на місці стародавніх розкопок, де напруга плавить мізки сильніше за іракське сонце.
#
Газлайтинг як вища форма насильства
«Дівчина у потягу» Поли Гоукінз - це текст, який свого часу спровокував справжнє цунамі в жанрі психологічного трилера і породив цілу хвилю наслідувачів. Часто цей роман ставлять в один ряд із «Загубленою» Ґіліян Флінн, але Гоукінз працює з кардинально іншим типом темряви.
#
Танець двох хижаків
«Єва» - це друга частина шпигунського циклу Артуро Переса-Реверте. Якщо в першому романі Фалько діяв у кривавому хаосі безпосередніх бойових дій в Іспанії, то тут автор різко змінює температуру і географію, переносячи нас у найвишуканіший і найнебезпечніший тераріум міжвоєнної Європи - Танжер (Марокко) зразка березня 1937 року.