Місце народження: Мельбурн, Австралія
Сімейний стан: одружений

Письменника з яскравою і частково містифікованою біографією - Грегорі Девіда Робертса називають Достоєвським 21-го століття за багатоплановість творів і пошук світла в темноті. Прозаїка порівнюють з Ернестом Гемінгвеєм за насиченість книг екзотичними деталями та оспівування сильних особистостей.

Дитинство і юність

Відомості про ранні роки романіста уривчасті й суперечливі. Відомо, що Грегорі Джордж Пітер Сміт, а саме так нарекли майбутнього письменника при народженні, з'явився на світ в австралійському Мельбурні в червні 1952 року.

Офіційні біографи вказуючи на анкетні дані відразу пропускають кризу, пережиту романістом в молодості, коли розлучення з дружиною і позбавлення прав опіки над дочкою підштовхнули до вживання наркотиків і асоціальної поведінки. Однак в інтерв'ю Грегорі іноді відкриває завісу над своїми дитинством та юністю.

За словами письменника, він був оточений любов'ю матері - жінка цікавилася філософією, працями Сократа і Марка Аврелія і знайомила сина з ними. Юнак захоплювався спортом і белетристикою: почав займатися карате в 12 років, боксом - в 14, а регбі - у 20, перший гонорар за розповідь отримав в 16 років. Як стверджує Грегорі, він створив кілька студентських анархічних організацій, але відомості про освіту літератора відсутні.

Після згаданої вище кризи в сім'ї - майбутній письменник підсів на героїн, а кошти на наркотики добував за допомогою пограбувань. Грегорі намагався мінімізувати зло, заподіяне його злочинами: грабував тільки організації, які застрахували майно, як «зброю» використовував іграшковий пістолет, а жертвам пограбувань говорив «Спасибі» і «Будь ласка». За це грабіжник отримав прізвисько Злочинець-джентльмен.

Тюремне ув'язнення

У 1978 році Грегорі засудили до 19-річного тюремного терміну, проте вже через 2 роки йому вдалося втекти та через Нову Зеландію полетіти в Індію, пригоди в якій описані в романі «Шантарам». Реальні деталі біографії письменника переплутані з епізодами з творів, і розібратися, де правда, а де вигадка, непросто.

Грегорі жив в нетрях Бомбея і маленькому індійському селі, опанував не тільки хінді, а й мову маратхі. За твердженням літератора, він заслужив повагу як у простих бомбейців, зумівши організувати для міської бідноти лікарню, так і у ватажків мафії, воював в Афганістані на боці моджахедів. У 1990 році Грегорі заарештували у Франкфурті за спробу ввезення до Німечини героїну і засудили до ув'язнення в тюрмі для терористів.

У мельбурнському карцері почалося духовне переродження письменника. Грегорі чув, як мешканець сусідньої камери при виведенні на прогулянку або в душ кожен раз затіває бійку з охоронцями та отримує від тюремників прочухана. Майбутній письменник прокричав сусідові, що навчить його медитації, і зек відповів на пропозицію згодою. Незабаром до духовних практик приєдналися інші ув'язнені, і у в'язниці припинилися спроби самогубства і бунти.

Наглядач, бажаючи віддячити ініціатору медитацій, запропонував виконати бажання Грегорі. Колишній «гангстер-джентльмен» відповів охоронцеві цитатою Федора Достоєвського:
«В ув’язненні легше пережити 15 років з пером і папером, ніж 2 роки без них».

Адміністрація видала Грегорі письмове приладдя. Засів за написання роману, Сміт, взявши псевдонім Робертс, незабаром відмовився від спроб втечі й згубних звичок, зрозумівши, що, тільки відсидівши термін і очистившись від шкідливих речовин, зможе спокутувати провину перед суспільством і батьками та нести людям світло.

Хоча рукопис двічі знищувався охоронцями, письменник пробачив кривдникам. У 1997 році Грегорі Девід Робертс вийшов на свободу і продовжив роботу над «Шантарам», написання якого зайняло в сукупності 11 років.

Книги

Бібліографія Робертса включає 2 романи, на написання кожного з яких письменник витратив по 11-12 років - «Шантарам», та продовження «Тінь гори».

Назва кожного з творів відсилає читача до індійських ідіом - «Шантарам» означає «мирна людина» (таке прізвисько дає головному герою - втікачу австралійському увязненому Ліндсей Форду (Ліну) - мати його індійського друга Прабакера), а «Горою» індуси називають білу людиниу.

У книгах безліч персонажів - перси та афганці, євреї й палестинці, італійці та нігерійці, що мешкають в Бомбеї. Найважливішими героями, крім Ліна і Прабакера, є кохана Шантарама - таємнича швейцарка Карла Саарнен, голова мафії - жорстокий, але мудрий Абдель Кадер Хан, близький друг Ліна - мафіозі Абдулла Тахер, а також працівниця елітного борделю - американка Ліза Картер.

Письменник стверджує, що події роману - справжні, а персонажі - вигадані. Пояснюючи, як таке може бути, Робертс розповідає, що в індійське село його, як і Ліна, привів хлопець, на ім'я Прабакер, але на відміну від усміхненого тезки з роману реальний провідник був похмурим і ніколи не посміхався.

Ідея кожної з книг - протиставлення гріха і чесноти. У «Шантарам» головний гріх - це гординя, а основна чеснота - милосердя. Саме через пиху гинуть герої або отримують духовне спустошення: Лін відмовляється від любові, визнавши пропозицію Карли ультиматумом, а Кадер Хан розплачується життям за бажання проникнути в Афганістан не на верблюдах або віслюках, а на породистих скакунах.

У «Тіні гори» основна чеснота - щедрість, а страшний гріх - жадібність. Однак критики романів вважають, що мораль автора дуже розпливчаста і є симбіозом християнської етики, романтизації кримінальників і індійських уявлень про доброту. Так, Прабакер пояснює Ліну і читачам, що сутенери, які вербують дітей для заняття проституцією, роблять добро: якщо хлопці не будуть продавати свої тіла, то помруть від голоду.

Особисте життя

Особисте життя Грегорі висвітлювалася журналістами протягом десятиліття після публікації роману «Шантарам». На фото тих років Робертс поставав моложавим худорлявим чоловіком високого зросту з заплетеною косою.

У кадрі письменник або сидів на дорогому мотоциклі, або стояв поруч з цікавою блондинкою, яку представляв як свою наречену Франсуазу Стюрдз. Жінка була президентом благодійного фонду «Надія для Індії», а Грегорі - співробітником цієї організації. За твердженням літератора, його обраниця - колишня дружина спадкоємця румунського престолу.

Також зі слів Робертса випливало, що він живе в елітному готелі Бомбея, дружить з Мадонною і Джонні Деппом, який збирається екранізувати «Шантарам», не курить, не п'є алкоголь і не вживає наркотики. Письменник розповідав, що налагодив відносини з дочкою, а індусам допомагає, роздаючи щедрі чайові обслузі та на харчування жебракам, створенням майстерень «Щасливі велосипеди», в яких колишні бандити та вигнанці можуть заробляти гроші чесною працею.

Грегорі Девід Робертс зараз

У 2014 році автор повідомив, що залишає суспільне життя, вважаючи, що у нього немає часу на інтерв'ю і роздачу автографів. Що відбувається з Грегорі зараз, невідомо: в «Інстаграмі» фото чоловіка відсутні.

У 2019 році у зв'язку з довгоочікуваною прем'єрою екранізації «Шантарам» відзначається інтерес до долі й творчості Робертса. Режисером і виконавцем головної ролі в американському фільмі став Амітабх Бачан.

Цитати

«Політик - це той, хто обіцяє побудувати міст там, де немає ніякої річки».

«Доля завжди пропонує тобі два альтернативних варіанти, - той, який тобі слід було б вибрати, і той, який ти обираєш»

«Можна змусити людину не чинити погано, але не можна змусити її робити добро»

Бібліографія

2003 - «Шантарам»

2015 - «Тінь гори»