Юрій Іздрик

16 серпня 1962 року у місті Калуш, що на Івано-франківщині, народився хлопчик, Іздрик Юрій Романович, який згодом стане талановитим художником, поетом, прозаїком, музикантом, редактором. Буде писати статті в літературознавчому та культурознавчому аспекті, редагувати періодичні видання та давати музичні концерти, також робитиме виставки своїх картин. Одним словом — цього дня народився Талант.
Навчання в школі у Юрка проходило чинно та чесно. Хлопець був відмінником навчання, також відвідував музичну школу по класу фортепіано та віолончель. Перший свій вірш юний Іздрик пише ще в шкільні роки. Як не дивно здається це зараз, ця літературна спроба була російською мовою. Але, дякуючи тому, що хлопець багато читає — читає українську класику, а також зарубіжних авторів в українському перекладі, він зрозумів, що писати «солов’їною» можна про будь-що: легко і красиво.
Після того, як майбутній письменник отримав середню освіту, він вирушає до Львова на подальше навчання. Вступає до політехнічного університету на механіко-технологічний факультет. Під час навчання Іздрик веде досить активний спосіб життя. Він входить до складу рок-гурту, грає у студентському театрі, пише вірші та картини.
Після отримання диплому, Юрій стає засновником часопису «Четвер» (1989). Виходить у світ він спочатку самвидавом. Основною його функцією, на той час, було розповсюдження творів молодого Іздрика. Через рік відбувається доленосне знайомство Юрія з тезкою — Юрієм Андруховичем. Вони швидко знайшли спільну мову та вирішили разом редагувати часопис «Четвер». Останній номер цього періодичного видання вийшов у світ у 2008 році.
Деякий час вважали, що ніякого Іздрика не існує. Говорили про те, що це просто псевдонім Андруховича. Звичайно, це мало підстави, адже часто сюжети, образи, елементи їхніх творів переплітаються, мандрують із одного твору в інший. До речі, сюди також можна віднести і твори Т. Прохаська. Це явище отримало свою назву — «станіславський феномен».
Згодом колишні критики зрозуміли, що Іздрик — це не псевдонім і навіть не плагіат. Це самобутній автор, який має свій власний неперевершений стиль.
У 90-х роках Юрій бере активну участь у мистецькому житті. Відвідує різні акції, вистави. Друкується у Польщі, а саме у часописі «Відрижка».
Вийти із «тіні» автор зміг зі своєю повістю «Острів Крк». Надрукували його у журналі «Сучасність». Це було хвилююче, адже не зовсім було розуміло, як його сприйматиме критика. Проте відгуки були виключно позитивні. Через невеликий проміжок часу, цей твір навіть було перекладено польською мовою та надруковано у Польщі.
У першій половині 90-х Іздрик багато часу присвячує малярству. Він пише картини, проводить виставки. Зараз його роботи знаходяться у приватних колекціях у багатьох країнах світу та у картинних галереях України.
У 1997 році побачив світ роман автора «Воццек», який спричинив просто фурор. Його розкупили вже на першому тижні після видання.
Потім автор пише зовсім різні літературні твори, експериментує. Це і постмодерна проза і поезія.
У 2009 році він стає лауреатом премії «Книга року» за версією «BBC» із книгою «Таке».
На сьогодні живе та працює у рідному місті.