Олександра Мариніна

МАРИНА АЛЄКСЄЄВА - письменниця

Дата народження: 16 червня 1957 р. Близнюки

Вік: 63 роки

Місце народження: Львів, Україна

Сімейний стан: заміжня

Біографія

Олександра Мариніна - «літературна мама» одного з найбільш вдумливих і інтелігентних детектив - Насті Каменської. Від інших письменників-детективників її романи відрізняє психологізм, погляд з боку, відсутність ідеальних героїв. У книгах Мариніної спіймання злочинця - не головна мета: читач занурюється в відносини й взаємозв'язки між людьми. Твори Олександри Мариніної перекладені на 28 мов в 40 країнах світу.

Дитинство і юність

Олександра Мариніна - це творчий псевдонім, яким письменниця підписала перший опублікований твір. Марина Анатоліївна Алексєєва народилася у Львові в червні 1957-го. Біографія королеви детективів тісно пов'язана зі службою в органах правопорядку: там працював ще дід, батько був співробітником карного розшуку, спеціалізувався на розкритті квартирних і музейних крадіжок, мама викладала юридичні дисципліни. Дитинство Марини пройшло в Ленінграді, потім батька перевели на роботу в ГУВС Москви.

Крім англійської спецшколи, дівчинка закінчила музичну, мріяла стати кінознавцем, але юридичне оточення зіграло свою роль: в 1979 році Марина закінчила юрфак Московського державного університету. За розподілом працювала в Академії МВС і пройшла шлях від лаборанта до старшого наукового співробітника, захистила кандидатську дисертацію.

З 1994 по 1998 роки Мариніна працювала в Московському юридичному інституті (нині-університеті) МВС Росії на посаді заступника начальника і головного редактора. У 1998-му вийшла у відставку. Маринина дослужилася до підполковника міліції, але не «в полях», а займаючись кримінологією, прогнозуванням і аналізом, вивчаючи особистості злочинців.

Література

Олександра Мариніна - перший російський письменник, який заробив літературною працею 1 млн доларів. Писати Мариніна, за власним зізнанням, почала в 1991-му, перебуваючи у відпустці. Повість «Шестикрилий Серафим» опублікована в журналі «Міліція», який видавався Міністерством внутрішніх справ. У романі «Збіг обставин» підполковник міліції виклала своє бачення правоохоронної системи та шляхи подальшого розвитку.

Наступну роботу - «Вкрадений сон» - журнал публікувати відмовився, посилаючись на те, що перевищено обсяг. Але, на щастя, примірник журналу з попередніми творіннями Олександри потрапив в руки редактора великого видавництва. І тоді вже видавництво запропонувало Мариніній видавати твори у вигляді книг. Колишній начальник Олександри перекваліфікувався в її літературного агента, з його ж подачі письменниця завела власний сайт в Інтернеті.

У своїх творах Олександра не описує випадки з практики, не користується специфічною службовою інформацією, і їй приємно, коли колеги, судді або прокурори відзначають точність і професіоналізм дій героїв. На реальній історії, прочитаній в газеті, заснований тільки детектив «Ілюзія гріха». А ось та сама Каменська - на 90% втілення автора.

Героїня більшості романів Мариніної полюбилася мільйонам читачів, на телеекрані її втілила Олена Яковлєва. Вперше Каменська з'явилася в «збіг обставин». Потім були екранізовані «Вбивця мимоволі», «Чорний список», «Не заважайте катові», «Реквієм». Серія поповнювалася декількома романами та відповідними телефільмами в рік. Текст «Вбивці мимоволі» використаний в наукових дослідженнях філологів на предмет особливостей сучасної російської прози. За детектив «Смерть заради смерті» про таємничі вбивства в НДІ Мариніна відзначена премією МВС Росії.

На початку 2000-х історії з Каменської виходили рідше (за словами автора, їй стало нудно), з'явився новий герой - дільничний Дорошин, нова серія книг - «Злочини правильного життя». В рамках нового циклу опубліковані романи «Почуття льоду» і «Все не так», перший з них увійшов до довгого списку національної літературної премії «Велика книга». До слова, через книги «Заміна об'єкта» у Мариніної стався конфлікт з Управлінням внутрішніх справ по місту Москві, через те, що воно побачило в діях головного героя Дорошина виправдання посадових порушень.
«Почуття льоду» - історія про двох братів, які намагаються вигородити один одного у вбивстві. Критики відзначили, що цим романом Мариніна спробувала не просто розповісти про вбивство, а й висловити особисту позицію про стереотипи мислення.

У 2009-2010-му Мариніна опублікувала цикл «Погляд з вічності», що включає три романи й відрізняється від традиційних кримінальних історій. Заключна частина трилогії - «Пекло» - отримала першу вітчизняну премію в галузі електронних книг «Електронна буква» як найкращий прозовий твір.

Дилогія «Особисті мотиви» відзначений другої премії «Електронна буква» як найкращий детектив і бестселер 2011 року, а Олександра Мариніна визнана кращим автором за обсягом продажів.
У романі «Життя після життя» Олександра відправила підполковника Каменську на пенсію. Як сказала сама письменниця, це роман не стільки про нову справу слідчої - пенсіонерки, а про те, як людині в зрілому віці, яка отримала відносну свободу від посадової рутини, знайти себе на новому життєвому етапі.

У 2012 році став бестселером позацикловий детектив «Бій тигрів в долині». Через рік вийшов окремий роман «Останній світанок», за відгуками читачів - витончене поєднання інтриги та філософських роздумів. У книзі знову з'явився оперативник Антон Сташис.

У 2014-му, після кількарічної перерви, письменниця повернулася до історії з Каменської в детективах «Ангели на льоду не виживають» і «Страта без злого умислу». Героїня романів вже вийшла у відставку і працює приватним детективом.

Тритомник «Зворотна дія», що вийшов у 2016 році, охоплює кілька поколінь однієї родини. Психологічна сага викликала неоднозначні відгуки: від Мариніної звикли очікувати детектив, а в цей раз читачі отримали роздуми про цінності життя, опис історії, сімейні розбірки. Деякі читачі звинуватили Олександру в непатріотичності, безликості персонажів. Хоча сама письменниця вважає, що зробила спробу відійти від детективного жанру ще у 2001-му, коли написала сімейну сагу «Той, хто знає».

Мало хто знає, що, крім детективів і сімейних саг, Олександра Мариніна написала дві п'єси - «Ну, хлопці, ви потрапили» і «Кинута лялька з відірваними ногами». Сама письменниця від цих творів не в захваті, оскільки не володіє майстерністю написання театральних п'єс.

Особисте життя

Про першого чоловіка-слідчого інформації немає, з нинішнім Олександром Мариніна познайомилася в трамваї. Сергій Заточний, як у пісні співається, справжній полковник, теж у відставці, доцент Академії МВС Росії. На момент знайомства у Сергія була сім'я. Одружився він на Олександрі, тільки коли синові виповнилося 18 років. Вдома у Мариніної живуть два сенбернари і перська кішка. Спільними дітьми подружжя так і не обзавелося.

Олександра колекціонує дзвіночки. Дружить з колегами-письменницями Дариною Донцовою й Тетяною Устиновою, а читає детективи Ю Несбі та Камілли Лекберг, твори Геннінга Манкеля.

Олександра Мариніна зараз

У 2017 році побачив світ двотомник Олександри Мариніної під назвою «Ціна питання». У романі новий герой - генерал Валерій Шарков, куратор спеціальної Програми, яка повинна змінити правоохоронну систему.

Бібліографія

1998 - «Не заважайте катові»
2000 - «Шістки вмирають першими»
2004 - «виють пси самотності»
2006 - «За все треба платити»
2007 - «Коли боги сміються»
2009 - «Добрі наміри»
2012 - «Обірвані нитки»
2013 - «Останній світанок»
2014 - «Ангели на льоду не виживають»
2015 - «Страта без злого умислу»
2016 - «Зворотна дія»
2017 - «Ціна питання»