Прохасько Тарас Богданович з’явився на світ 16 травня 1968 року у місті Івано-Франківськ. У сучасній українській літературі відомий своїми прозовими творами.

У школі він навчався добре. Обожнював біологію, добре розумів українську мову. Проте, на той час, зовсім не бачив себе ні вчителем української мови, ні журналістом, тому думки вступати на філологічний факультет не було. Натомість Тарас вирішує стати ботаніком і вступає до Державного університету імені І. Франка у Львові.

Оскільки оточення зовсім не сприяло зацікавленню літературою, то Прохасько навіть не підозрював, що існує літературний процес у сучасному розрізі. Так було до його знайомства з Ю. Іздриком. Саме він розповів йому про літературно-мистецький часопис «Четвер» та дав почитати твори літератури сучасної.

Саме тоді Тарас вирішує спробувати писати прозу. Перші твори не були вдалими, і Ю. Іздрик не погодився їх друкувати. Але молодий Т. Прохасько не облишив це заняття і писав знову й знову. Результат не забарився. У 1990 році його оповідання «Спалене літо» взяли до друку.

До речі, і цей твір, і багато інших, просякнуті зображенням поєднання стану душі та рослинного, зокрема, і природного світу взагалі. Дуже багато описів рослин наводить автор, зображення станів природи викликають асоціації з моральним станом людини.

Тарас Прохасько пише у руслі «Станіславського феномену». Його творчість — це сучасна постмодерна проза.

Після успішного закінчення університету молодий автор працює на найбільш різноманітних, не схожих і не пов’язаних між собою професіях. Деякий час він входить до складу працівників Івано-Франківського інституту карпатського лісоводства. Потім він освоює такі спеціальності: вчитель, бармен, охоронець, радіоведучий, працівник галереї, газети, телестудії тощо. Цей перелік ще є не повним.

Також у період з 1992-го по 1994 рік він є співредактором часопису «Четвер».

А з 1998-го року починає працювати на журналістській ниві у львівській газеті «Експрес». Згодом він навіть отримує власну колонку в цьому виданні, а також у «Галицькому кореспонденті», який заснували його добрі знайомі.

Входить до складу Української ПЕН та до Асоціації українських письменників.

Деякі його твори є практично повністю біографічними, проте це не заважає їм бути цікавими, унікальними та не схожими на інші. Вони написані у формі сповіді, або щоденника. Це роздуми про життя, його сенс тощо. Зображення реакції автора на різні події та ситуації. Це «FM «Галичина»» та «Порт Франківськ».

У 2011 році премію «Книга року» отримав твір письменника під назвою «БотакЄ». У ньому автор порівнює погляд на деякі життєві речі з основами флористики. Адже у цій науці важливо знати місце розташування рослин, тобто на якій території які рослини ростуть. Все. Флористика не цікавить тим, чому вони облюбували саме це місце, а не інше, яка будова цих рослин тощо. Так і в житті, на думку автора, не варто ставити у певних ситуаціях зайвих питань, бо так воно є і так має бути.

У 2013 році Тарас Прохасько отримує ще дві вагомі нагороди «Книга року ВВС» та «ЛітАкцент року 2013» за книгу, зовсім відмінну від всіх попередніх робіт. Це дитяча історія, написана у співавторстві з Мар’яною Прохасько — «Хто зробить сніг». Чудова казкова історія про сімейство кротів із 15 осіб – батьків та «чортової дюжини» дітлахів. Ця книжка вчить маленьких читачів дружбі та підтримці, доброті та всім найкращим якостям, які повинна мати хороша людина.

2013-го року автор отримує Премію імені Юрія Шевельова з книгою «Одної і тої самої».