Самчук Улас Олексійович народився 20 лютого 1905-го року. Відбулася ця подія в селі Дермань в Дубенському повіті Волинської губернії (наразі ця територія знаходиться в Здолбунівському районі Рівненщини). Його батьки — Олексій та Настасія — заможні селяни.

У восьмирічному віці Улас разом із батьками полишає рідне село й переїздить до Тилявки, що в Кременецькому повіті.

1917-го року хлопця віддають до чотирикласної вищепочаткової школи, яка працювала при Дерманській Свято-Феодорівській учительській семінарії. Закінчивши навчання тут, із 1921-го року Улас стає учнем Кременецької української мішаної приватної гімназії ім. Івана Стешенка. Та закінчити навчання Улас Самчук не встиг, оскільки став солдатом у польському військові (служив у гарнізоні в м. Тарнова).

Та 23-го серпня у 1927-му році чоловік став дезертиром. Після чого він опинився на території Ваймарської Німеччини. Працювати йому довелося наймитом. У м. Бойтен він займався розвезенням у копальнях і гутах заліза.

Цей відрізок життєвого шляху майбутнього письменника став важливим для його творчого становлення через те, що Герман Блюме допоміг йому стати вільним слухачем Бреславського університету. Мати Германа не тільки прийняла українського втікача у своїй оселі, а й всіма силами навчала його німецької мови. Відбувалися ці події з 1927-го року. Мине п’ятнадцятирічний період, коли Уласові Самчукові знову стане в пригоді товариш-німець. Станеться це, коли у квітні 1942-го року німці погодяться відпустити його із тюремного ув’язнення (Рівненська в’язниця), в яке він до них потрапить за місяць до цього. Г. Блюме на той період обіймав посаду начальника цивільної поліції райхскомісаріату «Україна» міста Рівне.

Від 1925-го року Улас Самчук друкується. Спершу це шпальти журналу «Духовна бесіда», що виходив на території Варшави. Трохи пізніше — «Літературно-науковий вісник» та інші періодичні видання. 1936-го року ці твори вийшли окремим зібранням за назвою «Віднайдений рай». Першими надрукованими стали новели, які він відправив у «Літературний вісник» ще з території Німеччини. А в планах автора вже виростали твори великої прози.

З 1929-го року Улас Самчук мешкає в Чехословаччині. Тут він знаходить ще одну альма-матер — Український вільний університет у місті Прага. Та отримати жодного диплома митець так і не спромігся. Він звик отримувати самоосвіту і йому вдавалося. Він в ідеалі знав німецьку, польську, чеську, російську та, не так досконало, — французьку.

Від 1929-го року аж до 1941-го Улас Самчук мешкає в Чехословаччині. Українська діаспора у Празі на період другого та третього десятиріччя XX століття була досить активною в літературно-мистецькому прояві. Студентська академічна громада прийняла до своїх лав і молодого українського письменника. А набагато пізніше Секцію митців, що була розташована у Празі, він очолив.
А в 1941-му У. Самчук таки повертається на Батьківщину, до Рівного, разом із похідною групою ОУН-м. Тут він зайняв редакторський пост у редакції газети «Волинь», де й пропрацював до 1943-го року. Також співредактором видання був О. Петлюра.

З 1944-го письменник мешкав у Німеччині. Став одним із засновників МУРу, а також був на чолі цієї організації. 1948-го року він знову змінює країну проживання і вирушає в Канаду (1948). І тут митець веде активне культурне життя і засновує ОУП «Слово» (1954).

Творчість Уласа Самчука та його особистість була відома в багатьох країнах ще під час його життя.

Літературна діяльність

Літературний доробок Уласа Самчука вказує на те, що він був не ким іншим, як літописцем своєї доби.

Першим опублікованим твором автора стало оповідання «На старих стежках», яке побачило світ 1926-го року на сторінках варшавського журналу «Наша бесіда». А вже через 3 роки літератор на постійній основі друкувався у «Літературно-науковому віснику», «Дзвонах», «Самостійній думці» тощо.

Найбільш відомий твір Уласа Самчука — трилогія «Волинь». Писав він її у період із 1929-го року по 1937-ий рік. У ній він створив образ людини-патріота 1920-30-х років, що намагається віднайти місце неньки-України у світі, а також хоче зрозуміти, яким шляхом вона має піти, аби дібратися до національно-культурної незалежності та утворення самодостатньої державності. У 32 роки письменник прокинувся знаменитим — таким його зробила «Волинь».

1932-го року автор написав новий роман за назвою «Кулак». Дослідники називають його європейським. У ньому змальований образ людини-трудоголіка, що зробила себе сама. Високо оцінила цей твір Олена Теліга, зауважуючи, що два рази перечитувала цей текст, і, власне, сам автор у неї асоціюється з цим твором.

Роман «Марія», написаний 1934-го року є пам’ятником для українців, що померли від штучного голоду 1932-33 років.

У 1941-му році з-під пера літератора вийшла стаття «Нарід, чи чернь?», у якій він звертається до своїх співвітчизників із закликом говорити, писати рідною мовою, бо мова — невід’ємна частина нації. І ті, кому це невтямки, є не чим іншим, як черню — масою, що сама по собі безлика.

Після війни Улас Самчук пише роман-хроніку «Юність Василя Шеремети», що продовжує «Волинь».

Ще одна трилогія під назвою «Ост» так і зосталася незавершеною. Автору вдалося написати тільки 2 романи: «Морозів хутір» (1948) та «Темнота» (1957).

Помер Улас Самчук 9 липня 1987 року в м. Торонто.