Бджолиний вовк: українські мандри варязького героя | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Бджолиний вовк: українські мандри варязького героя

Витяг з матеріалу
Медитації навколо українського видання пам’ятника давньоанглійської словесності «Беовульф». Переклад з англосаксонської Олена О’Лур; наукові редактори Катерина Шрей і Олег Фешовець. – Львів: Астролябія, 2012. – 208 с.

Hwæt! We Gardena
in geardagum,
þeodcyninga,
þrym gefrunon,
hu ða æþelingas
ellen fremedon

«Беовульф», строфа 1

Саме про останній артефакт і хотілося би поговорити трохи докладніше. Адже не кожного дня (ба навіть року!) трапляється нагода поласувати германськими старожитностями в українському перекладі.
Ні, справді. Ситуація з нордично-українськими перекладами складається досить кепсько: по-перше, через брак фахівців (і це природно: на біса нам у ХХІ столітті, здавалося б, всякі архаїчні мови, як-от давньоанглійська, давньоісландська, давньоверхньонімецька чи, боронь Боже, давньоґутнійська!); по-друге, через упереджене ставлення видавців (яких теж можна зрозуміти: інтерес до подібної літератури аж ніяк не масовий). Так чи інакше, а в галузі адаптування для українського читача літератури Давньої Півночі наші успіхи досить спорадичні. Давньоанглійська література, крім свіженького перекладу «Беовульфа» Оленою О’Лур, про який ітиметься далі, представлена двома перекладами Івана Лучука: елегією «Вульф і Еадвакер» і невеличким епізодом з того-таки «Беовульфа». З багатющого спадку ісландських саг я на власні очі бачив українською лише «Сагу про Торіра Курятника» у перекладі Ігоря Шаровольського – ані найбільшу, ані найцікавішу, але і на тому спасибі. З інших ісландських старожитностей можу згадати хіба власні переклади ( прим. 2). «Старшої Едди» («Пророцтво Вельви», перша пісня цього епосу) і цикл оповідок про Семунда Мудрого, а також балади «Віллеман і Манхільд» і «Пан Маннеліг» (переклади відповідно з норвезької та зі шведської). «Пісня про Нібелунгів» ще чека на свого перекладача, так само як і вельський епос «Мабіногіон», переважна більшість ірландських саг та наративів «Артурівського» циклу. З фінським епосом пощастило більше: маємо чудовий переклад «Калевали» Євгена Тимченка й естонського епосу «Калевіпоег» – аж дві штуки: Яна і Анфіси Ряппо та Олекси Завгороднього. Тож вихід «Беовульфа» – чималенької поеми з 3180 строф – в українському перекладі цілком можна вважати переконливою та обнадійливою перемогою в нашій на перший погляд безнадійній справі.
Весь матеріал тут:
http://knyhobachennia.com/?category=3&article=1032

Видавництво «Астролябія» рік у рік радує любителів іноземної класичної літератури пречудовими перекладами. Для мене особисто книжковою подією року став вихід двох пам’яток європейського епосу раннього середньовіччя – франкської «Пісні про Роланда» і давньоанглійського «Беовульфа».

+1
+1
-1