Ана Марія Матуте "Зелений коник"

Книга Ани Марії Матуте зосереджена на юного читача, але у мені вже дорослій людині, живе маленька дитина, яка час від часу почитує дитясі книжки. У цій безпосередній історії, авторка відкриває чудовий казковий світ, в якому якось органічно переплітаються як смуток так і оптимізм. Дружба - основна тема у всіх оповідках цієї збірки письменниці, вона так і залишається важливою й у одній із повістей - "Пауліна, світ і зорі", дія якої відбувається у зовсім реальному, а не в казковому світі.

Дівчинка Пауліна залишилася сиротою, опікувалася нею татова кузина Сусана, із якою Пауліна не могла знайти спільної мови, через що й почувалася дуже самотньо. Пауліна неабияк зраділа, коли після тривалої хвороби, її тітка вирішила відвезти для оздоровлення в село до дідуся та бабусі. Там вона знайомиться зі сліпим хлопчиком Ніном і розуміє, що її нещастя - адже вона сирота - менше, ніж нещастя Ніна, хоч він і мав батьків. Ну чим же не алюзія на книгу "Поліанна" Елеонор Поттер? У хлопчика були дуже бідними батьки, тому на зиму його забирали до себе дідусь та бабуся Пауліни. Співчуття до сліпого хлопчика настільки оволоділи Пауліною, що вона навіть навчила його читати винайшовши свою власну системумчитання для сліпих. Дружба зі сліпим хлопчиком багато чому навчила Пауліну і найважливіше - навчила її думати про тих людей, які жили поруч з нею.