Що відбувається з народом, який не воліє знати свою історію? Він втрачає пам'ять, він втрачає себе, він зникає.

А що ми знаємо про свою історію, яку десятиліттями зумисне сплюдровували?Зовсім мало: кілька історичних фактів та їх наслідків. Хтось свідомо уникає знати більше, посилаючись на те, що історія України -це цілковито про тяжку долю пригнобленого народу. А хтось шукає правду в літературі.

"І будуть люди" -роман-епопея, яка ґрунтується на історичній правді, нещадно посічений та скорочений радянською цензурою.

Початок ХХ ст., полтавське мальовниче село як уособлення України із щоденними клопотами селян, їхніми звичаями, думками, почуттями, вчинками та прагненнями.

Хазяїн і його земля. Вона ж так любить, щоб біля неї по-людськи ходили -тоді й родитиме, це його праця, він такий жадібний до роботи. Його оселя. Його сім'я. Він так ґарує, що вистачить до самої смерті і йому, і його дітям, і його онукам. Йому все мало, все не вистачає.

Десь там на півночі відбувається більшовицька революція. І вже червона навала насувається на Україну, вона нищить все  на своєму шляху, ламає, рубає. І він вже не хазяїн, а куркуль. І байдуже, що все нажив своїми руками. Всіх зрівняють під одну мірку. А у 1929р. обкладе нова влада податком, і він все віддасть до останньої зернини, не залишивши навіть на посів.

Як змінювалася влада, якою була класова боротьба, і як активізувалася національна свідомість українців, -автор так обдумливо змалює кожного: будь він бідним, багатим, радянським ідеалістом, чи пристосуванцем до нової влади, або ж духовенством, яке у всі часи маніпулює громадою.

Для мене важливим було не лише прочитати нове видання твору, а й співставити тексти, дещо передбачливо, та все ж. Утиски української мови, примусова колективізація, ліквідація радянських ідеалістів, які висунули протест проти
"добровільних" залучувань селян до соціалізму. Голодомор.

Дімаров наперекір радянській владі ще у 60-х рр. наважився словами Кобзаря, заявити: "і будуть люди!" І будуть, допоки народ знатиме свою національну історію.