《- Ільзо, скільки разів тебе зґвалтували?

- Чотири. А тебе?

- Без поняття. Довелося пройти шлях від тиловика до майора》

Переважно тема зґвалтувань замовчувана суспільством навіть у мирні часи, що вже казати у військові, коли сексуальною жадобою зловтішаються по різні сторони лінії фронту.

Не так давно став відомим факт, що червоноармійці відзначилися не лише гучними написами на стінах Рейстагу під час взяття Берліну.

Увесь шлях просування Червоної армії  на Захід радянські військові брутально ґвалтували жінок Угорщини, Румунії, Словаччини, Югославії та Австрії. Найбільш постраждали німецькі жінки. Так, цифри справді дуже шокуючі: жертвами сексуального насилля лише в Берліні стали від 90 до 130 тис. жінок.

Сексуальне насилля, що здійснюється у великих масштабах під час війни має подвійне підґрунття. Воно слугує і як приниження жертви, що його зазнає, так і демонструє народові противника, що їхня влада не здатна захистити їх.

Саме жінки держави-супротивника у цій страшній помсті стають як трофеї.

Авторка мемуарів, яка відмовилася опубліковувати своє ім'я, у щоденних записах з 20 квітня по 22 червня 1945р. поділилася своєю історією.

Однак, цей щоденник не слід сприймати поверхнево, розглядаючи його виключно як нонатки про безчестя радянських солдат.

У записах ж  Марти Гіллерс (її ім'я оприлюднили у 2001р. вже після її смерті) важливо розгледіти, що ця сповідь виключно для привернення уваги до страшної у всі часи біди: насиллю над жінками та безправ'ю у військові часи, де б і коли вони не відбувалися. На різних аренах бойових дій, і в мирні часи також.

Саме книга "Жінка в Берліні" змушує задуматися, а чи готове зараз суспільство до таких відвертих розмов, навіть якщо жертви згодні говорити про це?