Бажання справедливості чи сенсаційного матеріалу?

«Тут усі хороші люди» Ешлі Флаверс - це дуже показовий і навіть трохи метаіронічний текст, особливо якщо знати бекграунд авторки. Флаверс - творець і ведуча одного з найпопулярніших у світі тру-крайм подкастів Crime Junkie. Тому ця книга - це не просто дебютний трилер, це погляд на індустрію вбивств зсередини, від людини, яка роками професійно розбирає чужі трагедії на аудіодоріжки.

Сама назва - це розкішний, отруйний сарказм. Вакаруса, штат Індіана - це класичне провінційне містечко, де всі одне одного знають з дитинства, ходять до однієї церкви і тримають ідеально підстрижені газони. Але Флаверс блискуче показує, як працює масова психологія в таких ізольованих екосистемах. Коли 20 років тому тут жорстоко вбили шестирічну Дженьюері Джейкобс, містечко не об'єдналося заради правди. Воно об'єдналося заради кругової поруки.
Текст свідомо грається з нашою культурною пам'яттю. Справа Дженьюері - це майже пряма, не дуже й прихована калька з реального, одного з найвідоміших нерозкритих убивств у США - справи ДжонБенет Ремсі. Ті самі дитячі конкурси краси, та сама моторошна атмосфера навколо ідеально-пластикових батьків, той самий медійний цирк і некомпетентність місцевої поліції. Бо людям соціологічно комфортніше повірити, що зло - це заїжджий волоцюга або абстрактний маніяк, ніж визнати моторошний факт: монстр сидить із ними на одній лаві під час недільної проповіді, посміхається і збирає гроші на благодійність. Це блискуча ілюстрація колективного лицемірства, коли збереження спокійного статус-кво для громади стає важливішим за пошук реального вбивці.
Головна героїня, Марго Девіс - журналістка, яка повертається в рідне місто доглядати за хворим дядьком і миттєво падає в кролячу нору старого вбивства, бо поруч зникає ще одна дівчинка. Через Марго авторка жорстко критикує і частково деконструює саму себе та свою аудиторію.
Де проходить межа між бажанням добитися справедливості і банальним хижим паразитуванням на чужій крові заради сенсаційного матеріалу? Марго одержима справою, вона копається в брудній білизні сусідів, маніпулює людьми, і ти постійно ловиш себе на думці: вона справді хоче врятувати нову жертву, чи їй просто конче потрібен ідеальний, гучний фінал для її власного розслідування?