Біржовий клерк

Оповідання «Біржовий клерк» для мене підтвердило загальну тенденцію, характерну для цієї збірки. На моє субʼєктивне переконання, Конан Дойл нібито втомився від серйозних розслідувань та глибокої аналітики, він дає Шерлоку можливість відпочити, а подеколи просто демонструє, що він, тобто слідчий, є звичайною людиною, а не тільки крутим криміналістом. 
Як ви здогадалися з назви, вся інтрига стосується клерка. А де може працювати клерк? Найчастіше, то в банку. Так сталося із головним героєм на імʼя Холл Пикрофт. Колись він років з пʼять працював маклером, а зараз знайшов роботу у крутому банку. І ось напередодні виходу на роботу до нього несподівано приходить Артур Пиннер. Цей чоловʼяга, до цього не відомий Холлові, представляє себе як комерційного директора крутої фірми і пропонує Пикрофту дуже солідні гроші, якщо той погодиться працювати на них, навіть аванс дає не менш солідний. Єдине - треба завтра їхати до Бірмінгема та зустрітися із братом Артура Гаррі. Той розкаже всі деталі. Ну і написати заяву на роботу, що Холл робить не замислюючись. А що робити з банком? Та нічого! Він же тепер знайшов більш вигідну пропозицію. Бог з ним, з тим банком. 
Що ж відбувається далі? Їде наш герой до Бірмінгема, розмовляє з Гаррі. Однак що такого відбулося, що Холл вирішив звернутися по допомогу до Шерлока Холмса? Що змусило його захвилюватися? Й чи зміг наш геніальний детектив спершу знайти злочин, повʼязаний із Холлом, а потім розвʼязати справу? Зізнаюся, що Баскервіллі та «Знак чотирьох» порівняно з цими оповіданнями - нібито як два різні всесвіти. У мене склалося враження, що письменник реально втомився від Холмса і вирішив давати йому справи більш повсякденні та не настільки круті. Прикро, адже драйву та глибини мені якраз не вистачило.