Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у травні 2026 року Детальніше
You are here
Спогади про Шерлока Голмса (Folio. Світова класика)
Тематика:
Видавництво:
Рік видання: 2024
ISBN: 978-617-551-512-9
Ця збірка містить 11 оповідань про неперевершеного сищика Шерлока Голмса. Як і раніше, володар гострого розуму і незвичайної спостережливості блискуче вирішує складні головоломки, розкриваючи вбивство за краєчком записки («Пригода з рейґетськими сквайрами»), розплутуючи справу, в якій на карту поставлено дипломатичні інтереси країни («Морська угода»), розслідуючи загадки, пов'язані з розплатою за гріхи минулого («Пригода з горбанем», «Постійний пацієнт»). Але сутичка Голмса з професором Моріарті на Рейхенбахському водоспаді («Остаточне вирішення проблеми») стає для нього фатальною.
Рецензії та відгуки на книгу (9)
Сьогодні дізналася, що це оповідання Конан Дойл вважав одинадцятим за крутизною із дюжини оповідань про Шерлока Холмса. Мене теж воно вразило, насамперед драйвовістю та атмосферою пошуку, подеколи нагадало «Золотого жука» Едгара По. Відчула себе знову дівчинкою-підлітком, що прагне знайти..
"З дичиною справу, гадаємо ми, закінчено. Головний лісничий Хадсон, здається нам, усе про мухобійки розповів. Фазанячих курочок стережіться".
Оповідання «Біржовий клерк» для мене підтвердило загальну тенденцію, характерну для цієї збірки. На моє субʼєктивне переконання, Конан Дойл нібито втомився від серйозних розслідувань та глибокої аналітики, він дає Шерлоку можливість відпочити, а подеколи просто демонструє, що він, тобто слідчий, є звичайною людиною, а не тільки крутим криміналістом.
Ну й історія! Чесно скажу, що я десь посередині оповідання здогадалася, хто може ховатися в домі, однак щоб прямо так! Подібної розвʼязки я не очікувала. Хоча в моєму особистому житті щось подібне могло статися. Та не сталося.
Знаєш, найстрашніша в'язниця - це не та, де на вікнах товсті казенні ґрати, а по периметру ходять конвоїри. Найстрашніша в'язниця - це та, яку ти добровільно купуєш собі за шалені гроші в престижному районі Лондона, ставиш на двері броньовані замки і щоночі прислухаєшся до кроків на сходах, розуміючи, що вони тебе не врятують.
Історія - це не просто мертві дати чи сухі параграфи законів. Це боргова яма. І якщо ти думаєш, що старі гріхи можна залишити десь там, за тисячі кілометрів, в іншій країні і в іншому десятилітті, ти фатально помиляєшся. Минуле має дуже хорошу пам'ять і воно завжди повертається, щоб вибити свої відсотки.
Конан Дойл у цій історії робить те, що вміє найкраще: він бере ідеальну, вилизану до блиску картинку британського істеблішменту і пускає по ній глибоку, потворну тріщину.
Історія про перегони, іподроми, коней, ставки, букмекерів. Про те, що полюбляють англійці, і те, що є трохи далеким для нас, принаймні для мене. Тому «Звіздочолого» читала з інтересом, але без азарту. Проте - до справи. Шерлок Холмс та доктор Ватсон їдуть на поїзді до Дартмура розслідувати справу про зникнення фаворита перегонів коня Звіздочолого та вбивство його тренера Джона Стрекера. Полковник Росс, власник коня, у розпачі. Кому було вигідно, щоб кінь не вийшов на старт?
Ця історія - це не просто чергова папка з архіву Вотсона. Це репортаж про те, як один тонкий аркуш паперу може важити більше, ніж життя сотень людей, і як легко державна машина може переїхати людину, якщо та раптом опиниться не в той час не в тому місці.
Навіть тим, хто звик тримати світ за горло, іноді треба просто впасти на ліжко й вимкнути мозок. Шерлок Голмс - не виняток. Уяви: Лондон з його смогом і вічними злочинами витиснув із нього всі соки. Нервове виснаження, межа зриву, залізна машина дедукції просто почала іскрити. Вотсон, як справжній кореш, бере його під пахву і везе в Суррей, у тихий Рейґет, щоб той подихав свіжим повітрям і подивився на корів, а не на зашморги.