Чарівник Земномор’я

Ле Ґуїн творить світ, у якому мова має вагу каменю, а ім’я — це сутність. Її “Чарівник Земномор’я” не схожий на звичні казки про навчання й силу. Це оповідь про те, як знання стає тінню, якщо його не супроводжує усвідомлення. Ґед, юний чарівник, проходить шлях самопізнання. Він переслідує власну темряву — створену ним самим. Ле Ґуїн показує, що найбільше випробування — зустріч із власним “я”, від якого не втечеш жодними закляттями. “Чарівник Земномор’я” — це книга про відповідальність перед власною силою і перед словом. Магія тут не розвага, а мова світу. Можливо головна істина цієї історії полягає в тому, що гармонія не досягається перемогою, а розумінням рівноваги між світлом і тінню.