Якось потрапила мені до рук книга Ярослава Мельника, назва якої звучить так : «Чому я не втомлююся жити».
В той період хотілося прочитати щось таке мотиваційне, щоб дало добрячий поштовх до дій.
Як то кажуть, не так сталося як гадалося. Автор пише в стилі наукової фантастики. І, склалось враження, що не дуже любить жінок.
Найбільше зі всієї збірки запам‘яталася його історія про матір. Далі обережно! Можуть бути спойлери.
Історія розповідає про жінку, яка була матір‘ю головного героя. Оскільки, всі події відбуваються під час технологічного прогресу, людство просунулось і в медицині. Настільки, що людина може запросто замінити своє тіло. Так от, герой зустрів оновлену версію власної матері в новому тілі, з новою дитиною. Він розмірковує, чи дійсно це його мама, і чи рахується вона йому мамою тепер - коли те нове її тіло його не народжувало.
У книзі багато різних оповідань, хоч котресь з них може знайде відклик у вашій душі. Про себе сказати цього я не можу. На жаль, мені не зрозумілий стиль Мельника, його авторська філософія. Може, читаючи цю книгу, ви зробите інший висновок.