Чи можна співчувати монстру ?

Сюжет стартує з неймовірно зухвалого і жорстокого вбивства. В одному з найпрестижніших районів Стокгольма вбивають міністра закордонних справ Швеції. Убивця проникає в його ідеально захищений будинок і робить свою справу з лякаючою театральністю, а перед смертю жертва чує, як хтось наспівує дитячу лічилку про кроликів.
Поліція безпеки в паніці: це теракт? Політичне замовлення? Хто наступний? Зачіпок нуль.
І тоді Сага Бауер змушена йти на безпрецедентний крок. Вона їде до Кумли - найсуворішої в'язниці Швеції. Саме там відбуває покарання колишній комісар Йона Лінна, як розплату за його дії в попередніх книгах. Уряд іде на таємну, абсолютно незаконну угоду: Йону витягують із камери на кілька днів, щоб він неофіційно, без значка і повноважень, знайшов убивцю.

Спостерігати за Йона Лінною в цій книзі - суцільне задоволення. Він більше не представник закону, він - зек. У нього немає доступу до баз даних, експертиз чи підтримки спецназу. Він діє в сірій зоні права, маючи покладатися лише на власні кулаки, інтелект та нелегальні зв'язки. Ця зміна статусу робить його ще більш небезпечним і непередбачуваним. 
Доречі, «Мисливець на кролів» - це не просто вбивця, це людина, чия психіка була знищена багато років тому. Цікаво, що ви будете думати, коли дізнаєтеся про мотив, межа між добром і злом інколи дуже сильно розмивається і мені дуже цікаво: на чию сторону стане кожен з вас? Чи можна співчувати монстру і відчувати до нього емпатію? А? 
Ну а мій улюблений момент - це дитяча лічилка перед кожним вбивством. Ну люблю я такі символічні тригери. Адже цей контраст між невинним дитячим фольклором і кривавою розправою створює дуже густу, тривожну атмосферу на кожній сторінці.