Долорес Клейборн

Стівен Кінг у “Долорес Клейборн” відсуває убік жах як жанрову рамку й занурює в інший моторошний вимір — у правду, яку жінка мусить вимовити вголос щоб вижити. Це не сповідь і не виправдання. Роман написаний як монолог — суцільна течія мови. Ми ніби сидимо поруч в задушливій кімнаті поліцейського відділку і слухаємо не історію вбивства, а історію виживання. Долорес - людина, якій довелося зруйнувати власну мораль, щоб урятувати себе та свою дитину. Її правда некомфортна, її біль не викликає жалю, але змушує поважати. “Долорес Клейборн” — не про злочин, а про межі людського терпіння. Кінг показує, як суспільство звужує жінку до ролі, а потім дивується, коли вона прориває цю роль. Жах не у привидах, а в щоденному житті, де насильство може бути тихим і законним.