Донька циркача

Хоч обидві книги Юстейна Ґордера є філософськими притчами, вони звучать на абсолютно різних струнах людської душі. "Донька циркача" — це витончена інтелектуальна гра, лабіринт, де автор, наче майстерний ілюзіоніст, грає з нашими уявленнями про реальність, пам'ять та ідентичність. Він спонукає нас зануритися в глибини свідомості, поставивши під сумнів саму природу наших спогадів: чи не є наше життя лише ретельно скомпонованим набором історій? Натомість, "Помаранчева дівчина" — це пронизлива сповідь, вилита на папір у формі останнього послання від батька до сина.