Це було неперевершено. Фінальна історія протистояння назавжди знаходиться в моєму серденьку. В "Смертельних реліквіях" авторка вдало завершила майже всі важливі сюжетні лінії. На останніх сторінках книги я відчував сум, адже прощаюсь з довгою, цікавою історією Гаррі Поттера. В свій час, мені випадково потрапила перша частина про Гаррі Поттера. Я в захваті поринув у світ магії та чаклунства. І тепер "Смертельні реліквії" закінчують ту частину мого життя, коли Гаррі, Рон, Герміона та інших росли, розвивалися разом зі мною.

Сюжет продовжує попередню частину. Гаррі, Рон та Герміона опинилися поза законом. Волдеморт прогнув під себе Міністерство магії, поставив на важливі посади своїх людей. Але це не заважало головним героям далі досягати ключових цілей. Горокракси повільно знищуються. Але останні три артефакти знайти не вдається. Хто ж знав, що Волдеморт не настільки розумний, як того розповідали раніше. Фінальна битва на носі, і Гаррі починає усвідомлювати, що пережити ці події йому не вдасться.

Розпочну по порядку. Сюжет фінальної книги має кілька масштабних гілок. Сюжет про смертельні реліквії та сюжет про пошуки горокраксів. Як на мене, авторці не вдалося надати смертельним реліквіям необхідної цінності. Вони наче і присутні, наче і мають сюжетну глибину, але на сам сюжет ніскільки не вплинули.

Мене дуже розчарував Волдеморт, як ключовий антагоніст. Як би я не любив всю цю історію, але Темний Лорд ближче до фіналу настільки сильно тупив, що здавалось, що в Волдеморта було бажання програти. Це чітко видно в розділах, де знищувались горокракси. Маючи неймовірну владу, він не зумів реалізувати достойний захист, на хвилинку, власній душі. Це як? Коли був знищений амулет, то Том Реддл мав переховати всі вціліли артефакти. Він це зробив? Ні! Сховати діадему засновниці одного з факультетів в селі Софіївка на Миколаївщині Волдеморт не захотів. Тому програв війну.

Бій за Гоґвортс найцікавіша та найзахоплююча сцена зі всієї книги. І на другому місці зі всього циклу (як на мене, бій між смертежерами та Орденом Фенікса в п'ятій частині цікавіший).

Також до вподоби і значне збільшення ролі Невіла в заключних книгах. Його минуле, історія дорослішання місцями набагато цікавіші аніж в Гаррі Поттера. І той, кому вдалося остаточно завершили сюжет із горокраксами.

На жаль, писати про кожну сюжетну арку я не стану. Тоді рецензія (типу рецензія) затягнулась на кілька десятків тисяч знаків. Хочу сказати, що книга прекрасна, набагато цікавіша за попередню частину. Закриває більшість сюжетних арок та остаточно формує трійку головних героїв, як цілісних персонажів.

Особисто від мене фінальній книзі 5 зірок.

Ще кілька слів про всю сагу в цілому.

"Гаррі Поттер" - це довга історія, яка назавжди залишиться в моїй душі. Місцями цікавіше, місцями нудно, але після прочитання всіх семи частин в зрілому віці, я розумів чому цикл довгі роки займав перші місця в рейтингах найкращих історій всіх часів та народів.