"І будемо ми споживати ситість землі"

Напевне кожен у глибині душі мріє про створення власної справи - стартапу, у розвиток якого необхідно вкладати чималий капітал, разом з тим заощаджувати на будь чому, лише б швидше досягти мети, виплекати свій той невеличкий бізнес, та з нетерпінням чекати коли ж він приноситиме прибуток. Можливо хтось вже напівдорозі, а хтось досягнув поставленої цілі.

У героїв повісті теж є велика мрія. Така собі американська мрія. Двоє друзів Джордж та Ленні мріють про власну невеличку хатинку, трішки землі біля неї, господарство, а з вирощування кроликів ще й отримувати дохід. Вони готові тяжко працювати на фермера,  носити важкі тюки ячменю, економити та відмовляти собі в будь-чому, лише б швидше призбирати грошенят на реалізацію своєї мрії.

В інших хлопців, немає такої мрії, вони найсамотніші люди на світі. Що заробляють сякий-такий гріш відразу транжирять на випивку, казино, бордель, таких чекає нещасливий кінець. Наші ж герої не такі. Та є невеличка проблема: Ленні - несповний розуму. І можливо Джордж самотушки давно вже б реалізував свою мрію, але він відданий товариш, він змушений піклуватися про Ленні, якого часто доводиться витягувати з різних халеп. Та поки немає свого господарства та нізаким приглядати, Ленні гладить польових мишей.

Чи здійсниться американська мрія друзів? Чи варто шукати однодумців в досягненні своїх планів? А може махнути на все рукою та жити в своє задоволення?  Можливо й найкраще піклуватися про мишей, і не мріяти про кролів? Це як на український лад: краще синиця в руках ніж журавель в небі. Раджу читати. Це глибока книга, в якій порушуються багато соціальних проблем: гуманність, цінність людського життя, дискримінація розумово відсталих та афроамериканців, приниження жінки, фемінізм, наруга над тваринами. А кінцівка книги дуже несподівана.

"Щоб бути добрим, не конче бути аж таким розумним... з часом все буває якраз навпаки. Візьми якогось справжнього розумника - навряд чи він буде доброю людиною".